Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 о <g/> , е в окремих карпатських говірках <g/> , — але тут нема потреби входити в розгляд цих питань <g/> . Відзначу
doc#11 схиляє думати <g/> , що має <g/> . Посмішки <g/> , правда <g/> , ще нема <g/> , але ніщо не суперечить тому <g/> , що ось вона спливе
doc#11 що типові в типових обставинах <g/> ! <g/> ) в Андруховича нема <g/> , і нікому вони не потрібні й не цікаві <g/> . Є сплески
doc#11 просте <g/> . Живуть у їхньому світі ( <g/> в тому <g/> , що нема <g/> ) люди — факт <g/> , справді <g/> , і забавний <g/> . Але іноді і
doc#11 » <g/> . Текстуальних збігів між двома авторами нема <g/> . Але в настроях подивугідно багато <g/> . Поїхав
doc#12 нещастя <g/> , невеселий <g/> , нерозумно <g/> . Але коли цього нема <g/> , а не зв'язане з протиставленням або подає
doc#12 мови перед авторським поясненням <g/> , якщо там нема знака оклику або знака питання <g/> , і після
doc#14 танення літа в серпневі дні <g/> , в усвідомленні <g/> , що нема контрасту між вічністю й хвилиною <g/> , бо хвилини —
doc#14 ми <g/> » <g/> . Світові <g/> , а значить рухові « <g/> нема початку і нема кінця <g/> » — рядок <g/> , що міг би бути й Тичининим <g/> . Але
doc#15 найбільше збуджена в душі мовця <g/> , бо звичайно нема таких слів <g/> , якими можна позначити все складне
doc#15 - Ертля <g/> . У Стояновіча на називні речення нема й натяку <g/> . Книжка Ґебауера - Ертля подає в
doc#15 вжитку називних речень у нашій літературі нема <g/> . Це тим парадоксальніше <g/> , що факти сучасної
doc#15 світло на питання <g/> , яке нас цікавить <g/> . Тут нема потреби звертатися до далеких епох або
doc#15 ( <g/> але <g/> , звичайно <g/> , не тотожність <g/> ) <g/> , якої нема між багатьма іншими синтаксичними
doc#15 , « <g/> Повія <g/> » <g/> ) </p><p> - маємо чимало таких <g/> , де крапок нема і зв'язок між реченнями вияв ленний наочно <g/> .
doc#16 , з якої йому ( <g/> не окремим колись речникам його <g/> ! <g/> ) нема виходу <g/> , не пояснюється якоюнебудь частковою
doc#16 ворога <g/> , а коли в них життєздатних сил уже цілком нема <g/> , то й ґрунту вони не знайдуть і шкоди особливої
doc#18 передумови до творення їх у майбутньому <g/> . Раю нема <g/> , але рай є — у поступі <g/> , у русі <g/> , у творчості <g/> : « <g/> В тій
doc#18 дитячої наївности <g/> , що бачить у житті те <g/> , чого нема <g/> , і надіється того <g/> , чого життя не може дати <g/> » <g/> . Для
doc#18 це прониклива й докладна монографія <g/> , на яку тут нема місця <g/> . Може кілька відрізних і бистрих