Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Хай сучасники не усвідомлювали виразно західноукраїнського чи вужче — галицького характеру великої частини цих « <g/> новотворів <g/> » <g/> , — але вся поетична діяльність М. Старицького сприяла наближенню літературної мови до галицьких мовних звичок <g/> , відкривала дорогу принципові діялектної многоосновности літературної мови <g/> . </p>
doc#9 <p> До цього треба додати численні випадки вживання з двох можливих варіантів — галицького чи східноукраїнського — саме першого для понять <g/> , які хоч і не становлять безпосередньо побутової лексики <g/> , але дуже часто трапляються в щоденному мовному ужитку кожного <g/> .
doc#9 І схід <g/> , і захід України складали свої внески в літературну мову <g/> , не оглядаючися й не ощаджуючи <g/> .
doc#9 Кількісно <g/> , мабуть <g/> , серед цеглин цієї будови переважають полтавсько-київські <g/> , хоч і цього не можна твердити категорично <g/> , бо ніхто такої статистики не зробив <g/> , якщо взагалі її зробити можливо <g/> .
doc#10 З цього висновок <g/> , що північні говірки раніше від південних утратили довготу голосних не під наголосом ( <g/> 4 <g/> , 142 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Це праці 1 <g/> , 6 <g/> , 9 <g/> , 10 <g/> ; цієї ділянки Курило не цурається й далі <g/> , як свідчать 15 <g/> , 24 <g/> , одначе від 1924 р. вона стає для Курило другорядною <g/> .
doc#10 Та не можна цього закидати Курило <g/> , коли й сьогодні совєтське мовознавство блукає між трьома соснами психологічного <g/> , соціологічного й чисто лінгвістичного розуміння фонеми й не може вийти на жадну путь32 <g/> ) <g/> .
doc#12 В цих словах і пишеться а. </p><p> 2. Правопис и — і. </p><p> 1. На початку слів ніколи не пишеться и <g/> , навіть коли вимовляється <g/> , напр <g/> .
doc#14 Коли ж він про це тільки проговорюється <g/> , але не говорить <g/> , то це значить <g/> , що він не вважає за потрібне про це говорити <g/> .
doc#15 Очевидно <g/> , називні речення генетично якоюсь мірою зв'язані з неповними <g/> , і зв'язок цей існує не лише історично <g/> , а при сприятливих умовах відчувається і безпосередньо <g/> , практично <g/> .
doc#15 <p> Такого типу конструкції не дуже часті <g/> , але важливо <g/> , що певні передумови для формування називних речень могли тут вироблятися здавна <g/> . </p>
doc#15 Це не відповідає поглядам Потебні <g/> , бо Потебня ніколи не вважав предикативности за ознаку слова <g/> .
doc#15 <p> Лічили <g/> , аж утрьох лічили <g/> , </p><p> Уже чого з ним не робили <g/> ! </p>
doc#16 <p> В одній статті говориться <g/> , що він породжує не « <g/> виховання <g/> , а хаотизацію загалу <g/> » <g/> .
doc#16 Але він не може не знати цього <g/> , бо це надруковано на титульній сторінці книжки <g/> .
doc#16 Бо це риси української душі — і ніхто їх не винищить <g/> .
doc#16 Донцов відповідає <g/> : «" <g/> Вісник <g/> " не зривав з традиціями старої християнської Европи та ЇЇ авторів <g/> , весь час пропагував своїм читачам <g/> , як <g/> : Меріме <g/> , Кіплінґа ( <g/> Кіплінґ — представник християнізму <g/> !
doc#16 Ми б тільки не погодилися <g/> , коли він шукає в цій рисі вічну властивість української національної вдачі <g/> . </p>
doc#17 Ґротеск не перешкоджав враженню своєрідної величности <g/> .
doc#17 У 2 і 4 дії Малахій перебуває в оточенні <g/> , яке його не розуміє <g/> ; фінал обох дій – люди тікають від Малахія <g/> , а він лишається самотнім і нікому не потрібним <g/> .