Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Додаймо до цього <g/> , що мова творів Лесі Українки все-таки ніколи не стає « <g/> галицькою <g/> » <g/> , що вона ввесь час міцно зв'язана з традиціями клясичної української літературної мови <g/> , вирослої з мови Шевченка і « <g/> Основи <g/> » <g/> , і ми зможемо висунути твердження <g/> , що Леся Українка в мові своїх творів свідомо й досить послідовно здійснювала той ідеал <g/> , ту програму розвитку мови на много-діялектній основі з умовою <g/> , щоб мова ця лишалася всеукраїнською <g/> , а не була вузькольокальною <g/> , який ( <g/> ідеал <g/> ) і яку ( <g/> програму <g/> ) вона зформулювала <g/> , як ми бачили <g/> , ще в першій половині дев'ятдесятих років у листі до Й. Маковея <g/> . </p>
doc#9 <p> Зате не підлягає жадному сумніву величезна роля української школи <g/> , що саме постає в ці роки <g/> , в закоріненні у народну гущу здобутків української літературної мови попереднього періоду <g/> .
doc#9 В Англії в основі літературної мови лежить середньосхідний діялект <g/> .
doc#9 <p> Таким чином <g/> , усі літературні мови виявляють більш або менш виразно наслідки нашарування різних діялектів <g/> , виказують свою діялектну многоосновність <g/> .
doc#9 Аналіз структури літературної мови виявляє <g/> , що драстична трансформація української літературної мови дводіялектного типу проводилася в напрямку « <g/> двомовного <g/> » <g/> .
doc#9 <p> У зв'язку з цим слід вказати на те <g/> , що були певні передумови « <g/> двомовності <g/> » у структурі української літературної мови також перед « <g/> великим експериментом <g/> » тридцятих років <g/> .
doc#9 І тільки насильство розбило у тридцятих роках нашого століття стару структуру української літературної мови <g/> .
doc#9 Вони скоріше настоювали на єдності літературної мови в політично відокремлених українських землях <g/> .
doc#9 <p> На доказ цих тез наведу деякі факти з мови Павловського <g/> , Котляревського й Шевченка <g/> . </p>
doc#9 ci Майже релігійна шана Кулішева до української мови ( <g/> « <g/> Украйна и украинский язык сделались теперь моею истинною святынею <g/> » <g/> ) cii мала логічним наслідком вимогливість до мови літературних творів <g/> , що виходили з-під пера кирило-методіївців <g/> . </p>
doc#10 досі заховують у собі багато старовинних рис нашої мови <g/> , котрі в інших говірках давно уже щезли <g/> , позамінювавшись новотворами <g/> ” ( <g/> 4 <g/> , 116 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Що ж до історії української мови <g/> , то Ганцов не лишив і тут ширших синтетичних праць <g/> , і його погляди доводиться встановлювати більше з окремих фраз <g/> , кинених на адресу інших істориків слов'янських мов <g/> , насамперед <g/> , Бузука й Дурново в рецензіях на їх праці <g/> .
doc#10 Констатувавши впливи літературної мови <g/> , що розкладають говірки <g/> , Ганцов висуває тут програму якнайскорішого і янкайдетальнішого вивчення говірок <g/> , поки вони ще існують <g/> .
doc#10 “ <g/> Треба пильну увагу на дослідження мови народної в її чистому джерелі і в нових течіях звернути <g/> ” ( <g/> 8 <g/> , 38 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Головною хибою системи історичної діалектології Ганцова одначе лишилося те <g/> , що він не наважився послідовно застосувати ним відкритий факт двокореневости української мови <g/> , тримаючися тези про те <g/> , ніби розвиток головних фонетичних процесів мусів іти однозгідно в усіх українських говірках <g/> .
doc#10 Від неї відкривається широкий шлях до по-новому насвітленої <g/> , досконалішої історії української мови і історії слов'янських мов взагалі <g/> .
doc#10 Нарешті зверталася її увага до проблеми зв'язків української мови з тюркськими мовами — в кінцевих міркуваннях ( <g/> 17 <g/> ) про елементи вокальної гармонії в старій фонетичній системі південнозахідніх українських говірок <g/> .
doc#10 <p> Активно цікавлячися іншими мовами як матеріалом для історії української мови <g/> , Курило не працювала над їх проблематикою як чимсь окремим <g/> , за винятком ( <g/> 16 <g/> ) і дуже цікавих <g/> , але принагідних думок про глибоку давність східньо- слов'янського акання в ( <g/> 18 <g/> , 144 <g/> ) <g/> , хоч вона почувала себе дома не тільки в загальній славістиці <g/> , а почасти і в романістиці <g/> , — вона не раз зіставляла українські фонетичні процеси з фонетичними процесами головних романських мов <g/> . </p>
doc#12 : редактор <g/> , атом <g/> ; з церковнослов'янської мови <g/> : Бог <g/> , закон <g/> , потоп <g/> ; з російської <g/> : завод <g/> , погром <g/> ; з польської <g/> : словник <g/> , а також у словах мед <g/> , намет <g/> , народ ( <g/> але й нарід <g/> ) <g/> , згодний <g/> , клен <g/> , ясен <g/> . </p>
doc#12 <p> 3. Після авторського пояснення перед початком прямої мови і після авторського пояснення <g/> , що містить у собі вказівку на продовження прямої мови <g/> , перед цим продовженням прямої мови <g/> , напр <g/> .