Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Від цього я взяв за фонд по- дніпрянський говір <g/> , яко головний <g/> , і приносив до його найвідрубніші від других мов варіянти <g/> »3. </p><p> Є. Сакунові відповідав І. Верхратський <g/> .
doc#9 Вживаючи слова <g/> , що саме повстали тоді в Галичині і були типовими для того періоду способом свого творення <g/> , міродайними ( <g/> визначальними <g/> ) стали тут зразки тих двох мов <g/> , якими до Галичини найбільше приходили й засвоювалися культурні здобутки світу <g/> , — німецької й польської <g/> . </p>
doc#9 <p> З'являється чимало позичень і кальок з цих мов <g/> .
doc#9 ) <g/> ; « <g/> Ждав би я мов воїн у стражниці <g/> » ( <g/> І <g/> , 353 <g/> ; польонізм <g/> ?
doc#9 ще II <g/> , 448 <g/> ) <g/> ; « <g/> Полетів Осман мов крильми ід її покоя <g/> » ( <g/> II <g/> , 382 <g/> ) <g/> ; « <g/> Інші тутарі титловану дитину Бояться гудити <g/> » ( <g/> III <g/> , 432 <g/> ; Жел <g/> .
doc#9 Але цілком зрозуміло <g/> , що все це ототожнення літературної мови з мовою сільської баби <g/> , увесь цей протест проти позичень з інших слов'янських мов — були прихованим виступом і проти мовних позицій П. Куліша <g/> , і проти позичень з галицької книжної мови <g/> , яку І. Нечуй-Левицький саме вважав за засмічену інослов'янськими впливами <g/> : церковнослов'янськими й польськими <g/> . </p>
doc#9 <p> І в світлі цього блякне твердження Б. Грінченка про те <g/> , що не галичани <g/> , а « <g/> наддніпрянці <g/> » виробили мову науки й перекладів з європейських мов <g/> .
doc#9 Б. Грінченко згадує імена публіцистів і науковців з Великої України <g/> : П. Куліша <g/> , О. Кониського <g/> , І. Левицького <g/> , Т. Зіньківського <g/> , М. Драгоманова <g/> , М. Комаря <g/> , І. Білика <g/> , Д. Мордовця-Сліпченка <g/> ; імена перекладачів з західноєвропейських письменників з Великої України <g/> : П. Куліша <g/> , П. Ніщинського <g/> , Т. Зіньківського <g/> , М. Старицького <g/> , С. Руданського — і робить з цього висновок-повчання <g/> : « <g/> Нехай же наші браття-галичани не кажуть <g/> , впиваючись провінціяльною гордістю <g/> , що мов самі вони й мову виробили і літературу наукову та перекладову склали <g/> »1. Так <g/> , усі ці люди стояли в перших лавах творців і розроблювачів нової української літературної мови <g/> , але становище було таке <g/> , що більшість з них об'єктивно якраз проводила <g/> , як і М. Драгоманів <g/> , галицькі мовні впливи <g/> .
doc#9 »3 </p><p> І далі Олена Пчілка подає свій погляд на позичання з чужих мов взагалі і на стосунки української мови з польською зокрема <g/> : « <g/> З другого боку <g/> , коли здибується у чужій літературі слово <g/> , котре нічим не противить ні лексичному складові <g/> , ні фонетичній вимові нашій настільки <g/> , що зовсім має подобу нашого українського слова <g/> , — тільки ще не ужитого в нашім письмі <g/> , — для чого ж би мали ми цуратись його <g/> ?
doc#9 польська література <g/> , власне бо задля близькости мови має вона велику силу слів <g/> , котрі не тільки не противляться нашому ухові <g/> , а мають такий вигук <g/> , немовби вони були притаманні українцям <g/> »4. Як приклад таких слів Олена Пчілка наводить слова <g/> : належний <g/> , цнотливий <g/> , урочистий і далі пише <g/> : « <g/> Хіба задля того мали б наші письмовці цуратись таких слів <g/> , що вони перше стали ужитими в польській літературі ( <g/> яко давнішій <g/> ) <g/> , — так це була б зовсім незмисленна увага <g/> »5. </p><p> Не розглядаючи тут дуже цікавої по суті позиції Олени Пчілки щодо стосунків української і польської мов — бо це виходить за межі нашої теми <g/> , — мусимо тут відзначити одне <g/> : принцип використання слів <g/> , спільних з польською мовою <g/> , як свого споконвічного добра <g/> , крім усього іншого <g/> , широко відчиняв двері до літературної мови багатьом і багатьом словам <g/> , уживаним у західноукраїнських <g/> , і зокрема галицьких <g/> , говірках <g/> .
doc#9 Але з історії літературних мов ми знаємо <g/> , що найархаїчніші форми звичайно зберігаються в найвідсталіших околицях і через це нормально не сприймаються літературною мовою <g/> . </p>
doc#9 Передові кола інтелігенції знали ті труднощі <g/> , що виникали в зв'язку з перенесенням галицьких мовних елементів до великоукраїнської преси <g/> , але мусіли це перенесення робити як для того <g/> , щоб не допустити творення двох літературних мов <g/> , так і тому <g/> , що іншого виходу не було <g/> , заступити все вироблене в мові галицької преси не було чим <g/> .
doc#9 Згадки про цих людей загалом досить глухі <g/> , на зразок такої <g/> : галицькі журнали « <g/> збили з пуття кількох свідомих прихильників цієї шкодливої системи й теорії механічного з'єднання й змішування двох мов — галицької книжньої і мови наших клясичних письменників <g/> »4. </p><p> 6. Такий стан <g/> , коли преса перебуває в руках цих таємничих « <g/> прихильників <g/> » <g/> , загрожує тим <g/> , що ніхто не читатиме українських видань <g/> .
doc#9 » <g/> , II <g/> ) <g/> ; галуззя <g/> , лаба ( <g/> « <g/> Кострубате галуззя <g/> , мов чорні ведмежі лаби <g/> » — « <g/> У грішний світ <g/> » <g/> ; пор <g/> .
doc#9 <p> Що це процес цілком закономірний <g/> , це доводиться не тільки тим <g/> , що він <g/> , як ми бачили з попереднього викладу <g/> , був і історично зумовлений <g/> , а й тим <g/> , що аналогічно йшов розвиток літературних мов і інших європейських народів <g/> .
doc#9 Нема чистодіялектних літературних мов <g/> , літературна мова не може дорівнювати одній якійсь говірці <g/> , хоч би ця говірка й мала найкращі мовні прикмети й традиції <g/> .
doc#9 Асиміляції елементів інших мов у « <g/> нищих жанрах <g/> » перешкоджає структурна відмінність цих елементів <g/> .
doc#9 Але це не стосується до « <g/> двохдіялектних <g/> » мов <g/> , бо тут фактично немає чіткої структурної різниці між <g/> ; однорідними компонентами <g/> , які прийшли з різних діялектів одної й тої ж мови <g/> .
doc#9 Уявлення про « <g/> мовну спілку <g/> » <g/> , за Якобсоном і Трубецьким <g/> , передусім з огляду на фонологічну структуру географічно близьких мов <g/> , охоплює також структуру літературних мов <g/> , але тут йдеться більше про культурну і географічну близькість <g/> .
doc#9 Уявлення про « <g/> мовну спілку <g/> » <g/> , за Якобсоном і Трубецьким <g/> , передусім з огляду на фонологічну структуру географічно близьких мов <g/> , охоплює також структуру літературних мов <g/> , але тут йдеться більше про культурну і географічну близькість <g/> .