Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 <p> Українське політичне відродження 1917-20 і культурне відродження двадцятих років захопили в свою бурхливу й широку течію чимало людей неукраїнського походження <g/> , яких доля зв'язала з Україною <g/> .
doc#12 : ночей <g/> , якостей <g/> , — а також деяких інших іменників <g/> , а саме <g/> : гостей <g/> , коней <g/> , свиней <g/> , мишей <g/> , вошей <g/> , статтей ( <g/> поруч статтів <g/> ) <g/> , очей <g/> , плечей ( <g/> поруч пліч <g/> ) <g/> , ушей ( <g/> поруч вух <g/> ) <g/> , грошей <g/> , грудей <g/> , гусей <g/> , дверей <g/> , дітей <g/> , курей <g/> , людей <g/> , саней <g/> . </p>
doc#12 <p> 5. Власні імена й прізвища людей <g/> , тварин <g/> : мітологічних богів <g/> , небесних тіл і речей <g/> , напр <g/> .
doc#16 Чи може серед сотень тисяч людей <g/> , знищених єжовщиною <g/> , не було страшних для большевизму ворогів <g/> ?
doc#16 Те саме з Шевченком <g/> , який мріяв про суспільство рівних людей <g/> , про суспільство-родину <g/> , де « <g/> врага не буде супостата <g/> , а буде син і буде мати <g/> , і будуть люди на землі <g/> » <g/> , — а Донцов робить з нього ненависника і мальтретанта « <g/> гречкосіїв <g/> » <g/> , з яких Донцов хоче зробити об'єкт зневаги й глуму <g/> .
doc#16 Всяка інша <g/> , неієрархізована громада людей не є спільнота <g/> , тільки отара <g/> , над якою мусить стояти чабан <g/> » <g/> .
doc#16 Українці вже досить стикалися з системами <g/> , що приходили ззовні і робили людей об'єктами своїх експериментів <g/> .
doc#16 Тут для нас важить не так справжній хід подій і справжні причини поразки <g/> , як те <g/> , як ці процеси відбилися в свідомості людей <g/> , що пережили поразку і були покликані творити наступний етап нашої історії <g/> . </p>
doc#16 Він називає її представників апостолами і окреслює їх так <g/> : « <g/> Вони старалися не " <g/> людям шукати догоди <g/> " <g/> , а своєму богові <g/> ; а " <g/> євангеліє <g/> , яке несли <g/> , не було людське <g/> " <g/> , бо " <g/> не від людей прийняли його <g/> , а через откровенія <g/> " свого Бога <g/> .
doc#18 <p> Історія веде людей не туди <g/> , куди вони наміряються <g/> , рухані « <g/> двома могутніми кондукторами <g/> » голодом і любов'ю ( <g/> « <g/> Що таке поступ <g/> ?
doc#19 І робити не хоче <g/> , бо бач <g/> , ручки білі <g/> , щоб не почорніли <g/> » ( <g/> « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> ; « <g/> Бодай той непрощений був <g/> , хто видумав таку нелюдяну науку <g/> » ( <g/> « <g/> Люборацькі <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Письменники з болем стверджують <g/> , як виходять із школи люди <g/> , далекі від свого народу ( <g/> « <g/> Московська школа на нашій Україні багато одрізнила луччих людей од свого народу <g/> , од свого плем'я <g/> , од сім'ї <g/> , од батька й матері <g/> » — « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> , які вони не здатні до творчої праці <g/> , як спроможні тільки паразитично висмоктувати соки зі своєї родини <g/> , а значить і зі свого народу <g/> , як це робить Лемішковський у « <g/> Причепі <g/> » <g/> , Антось і Мася в « <g/> Люборацьких <g/> » <g/> , Михайло й Петро в « <g/> Суєті <g/> » <g/> .
doc#22 <p> Уже на початку нашого сторіччя <g/> , коли все ще так мирно дрімало на поверхні людського життя <g/> , ще не запалали вогні спалюваних міст і не розгулялися смерчі <g/> , що зривають людей з місця і несуть їх не знати куди в шквалі гарячого піску-очеїда <g/> , — уже тоді українське письменництво поставило проблему безґрунтянства <g/> , і за це ми йому вдячні і шануємо його <g/> .
doc#22 А світові потуги складаються хіба не з людей <g/> ? </p>
doc#22 Збільшилося людей <g/> , які не хочуть і не люблять працювати <g/> , які витворили собі світ несправжніх цінностей <g/> , людей <g/> , що не вміють ні жити по-справжньому <g/> , ні радісно творити <g/> .
doc#22 Бо це відповідає його уяві про людей з Заходу <g/> .
doc#24 Коли в « <g/> Танку міського вечора <g/> » принципово стверджено безконечну різноманітність людей і проявів людського в кожному індивіді <g/> , поставлено проблему кількости в людському суспільстві <g/> , то « <g/> Пантоміма <g/> » стверджує іраціональні первні <g/> , закладені так само в кожній людині <g/> .
doc#24 У наступному абзаці дано вже одразу характеристику двох контрастних людей <g/> .
doc#24 На урочисте гасло тих же звуків мармуровими сходами шумно сходять юрми нових життєрадісних людей <g/> .
doc#25 <p> Праці Михальчукові <g/> , не зважаючи на їх фраґментарність <g/> , не зважаючи на те <g/> , що частина фактичного матеріялу <g/> , природно <g/> , застаріла <g/> , не зважаючи на те <g/> , що в них наука подеколи не відмежована від публіцистики і що Михальчук ніколи <g/> , на відміну від <g/> , приміром <g/> , Потебні <g/> , не виходить поза межі слов'янських мов <g/> , — і сьогодні навівають багато цікавих і плідних думок і читаються з тим інтересом <g/> , який збуджують завжди праці людей <g/> , що жили наукою <g/> , а не робили з допомогою науки свою життєву кар'єру <g/> . </p>
doc#26 По обидва боки його досі не було нічого легшого <g/> , як обсипати людей з другого боку добірною лайкою й потворними обвинуваченнями — з почуттям повної безвідповідальности й безкарности <g/> .