Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#31 « <g/> Зеров <g/> » тільки названий на с. 20 <g/> , його приєднання до революції дискутується на с. 34 <g/> , щоб до певної міри ототожнитися з образом революції на с. 42. Можна заризикувати твердженням <g/> , що нема такого важливого образу <g/> , який не виступав би двічі або тричі <g/> .
doc#81 З одного боку <g/> , приїздили провідні театри Москви й Петрограду — крім уже згадуваних Московського камерного і театру Меєрхольда <g/> , були це в ті роки московський Художній театр <g/> , де ще грали Станіславський <g/> , Качалов <g/> , Москвін <g/> , Кніппер-Чехова та інші справді видатні майстри <g/> , його Перша студія <g/> , що стала на певний час Художнім театром II <g/> , його Третя студія Вахтанµова <g/> , Театр-студія В. Немировича-Данченка <g/> , Малий театр <g/> , Державний єврейський театр та інші з Петрограду — Александрінський театр <g/> .
doc#75 Це тема його « <g/> Шляхетного гнізда <g/> » <g/> , його « <g/> На озера <g/> » <g/> , його « <g/> Елегії <g/> » <g/> .
doc#75 Це тема його « <g/> Шляхетного гнізда <g/> » <g/> , його « <g/> На озера <g/> » <g/> , його « <g/> Елегії <g/> » <g/> .
doc#67 Другий вірш — це « <g/> Розставання <g/> » <g/> , його автор Левко Боровиковський <g/> .
doc#80 Якщо покластися на щойно наведене свідчення автора <g/> , його першим твором були « <g/> Розмови Екегартові з Карлом Ґоцці <g/> » <g/> , написані десь коло 1925 року <g/> , але опубліковані лише 1946. Авторові було в той час 31 рік — пізній початок <g/> .
doc#81 Як і всіх членів Академії <g/> , його вивезли <g/> , наказавши зібратися за кілька годин <g/> .
doc#20 У 1950-их роках <g/> , скоро після мого приїзду до Америки <g/> , його послали лікарі на операцію <g/> .
doc#92 Тут корінь і його неприйняття Америки <g/> , його небажання опанувати усну англійську мову і через це — брак зв'язків і впливу <g/> .
doc#81 Підручник <g/> , звичайно <g/> , не вийшов тоді <g/> , пізніше <g/> , вже в Америці <g/> , його взявся видати Дмитро Кислиця-Ієвлів <g/> , і я просив зробити це під його ім'ям <g/> , що й зроблено <g/> .
doc#0 <p> До барака <g/> , його « <g/> власного <g/> » <g/> , « <g/> рідного <g/> » ( <g/> ну <g/> , майже рідного <g/> ) барака зайшла не така вже дуже молода <g/> , але й не стара жінка <g/> : </p><p> — У вас забрали пашпорт <g/> ? </p>
doc#8 <p> Петров зник безслідно <g/> , його твори не зібрані і не перевидані <g/> , його рукописи ніким не доглянені і не вивчені <g/> , його пам'ять занедбана і зневажена намулом дрібних і брудних політиканських провокацій <g/> .
doc#92 Але найбільше значення все-таки <g/> , либонь <g/> , мав особистий чар Якобсона <g/> , його бистроумність <g/> , його ерудиція <g/> ; як уже сказано <g/> , вони творили особливий блиск на доякобсонівському ультрамізерному тлі <g/> .
doc#4 Обидві ці форми свідомо використовував Тичина <g/> , згадаймо <g/> , з одного боку <g/> , його — так і названу « <g/> Фуґу <g/> » <g/> , а з другого <g/> , скажімо <g/> , « <g/> Живемо комуною <g/> » <g/> .
doc#46 З одного боку <g/> , його розривали льояльність до Донцова і льояльність до Самчука <g/> , який твердо тримався ідеї й факту існування МУРу <g/> .
doc#59 Якби він нею не був <g/> , його доля була б загибіль <g/> .
doc#81 Його вартість <g/> , його призначення були насамперед у тій життєрадісності <g/> , яку він розбризкував <g/> , його головний хист був з'єднувати людей <g/> , відкриватися їм і відкривати їх <g/> .
doc#63 Чи ми будемо й свідками його вершин <g/> , його гребеня <g/> , його світового тріюмфу <g/> , — а це буде світовий тріюмф — не відомо <g/> .
doc#8 <p> Петров зник безслідно <g/> , його твори не зібрані і не перевидані <g/> , його рукописи ніким не доглянені і не вивчені <g/> , його пам'ять занедбана і зневажена намулом дрібних і брудних політиканських провокацій <g/> .
doc#31 Перешкоджає цьому й те <g/> , що деколи <g/> , як виглядає <g/> , його думка формувалася в самому процесі писання <g/> .