Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 » 1Далі І. Франко показує історичну зумовленість діялектної роздріблености й діялектних відрубностей у межах української мови і цінність різноговіркових елементів <g/> : « <g/> Народ з його мовою <g/> , звичаями і творчістю <g/> , не сходячи зі спільної української основи <g/> , все-таки проявляє багато відтінків <g/> , котрих годі не бачити <g/> , на котрі тяжко гніватися <g/> .
doc#9 Речником їх став І. Нечуй-Левицький зі своїми недоброї пам'яті « <g/> трактатами <g/> » <g/> : « <g/> Сьогочасна часописна мова на Україні <g/> » ( <g/> « <g/> Україна <g/> » <g/> , 1907 <g/> , чч <g/> .
doc#9 Проте справедливість вимагає сказати <g/> , що всупереч логічній послідовності зі статтею І. Стешенка цього не сталося <g/> , і його загальні твердження далеко об'єктивніші й далеко принциповіші <g/> .
doc#9 З особливостей у синтаксичних зв'язках відзначу тут <g/> : дієслово боліти зі знахідним відмінком об'єкта ( <g/> « <g/> Тоді мене дуже боліло <g/> » — « <g/> Прощання <g/> » <g/> , XI <g/> , 169 <g/> ; це явище спільне для Галичини і Волині <g/> ) <g/> ; красти з давальним відмінком особи ( <g/> « <g/> Краде людям сонечко веселе <g/> » — « <g/> Дим <g/> » <g/> , II <g/> , 112 <g/> ; Волинь <g/> , здається <g/> , має красти з прийменником у з родовим відмінком <g/> ) <g/> ; узброїтися з прийменником у зі знахідним відмінком ( <g/> « <g/> Я узброєна в свою ненависть <g/> » — « <g/> Одержима <g/> » <g/> , V <g/> , 124 <g/> ) <g/> ; дозволити з підрядним реченням зі сполучником щоб ( <g/> « <g/> Дозвольте <g/> , щоб
doc#9 синтаксичних зв'язках відзначу тут <g/> : дієслово боліти зі знахідним відмінком об'єкта ( <g/> « <g/> Тоді мене дуже боліло <g/> » — « <g/> Прощання <g/> » <g/> , XI <g/> , 169 <g/> ; це явище спільне для Галичини і Волині <g/> ) <g/> ; красти з давальним відмінком особи ( <g/> « <g/> Краде людям сонечко веселе <g/> » — « <g/> Дим <g/> » <g/> , II <g/> , 112 <g/> ; Волинь <g/> , здається <g/> , має красти з прийменником у з родовим відмінком <g/> ) <g/> ; узброїтися з прийменником у зі знахідним відмінком ( <g/> « <g/> Я узброєна в свою ненависть <g/> » — « <g/> Одержима <g/> » <g/> , V <g/> , 124 <g/> ) <g/> ; дозволити з підрядним реченням зі сполучником щоб ( <g/> « <g/> Дозвольте <g/> , щоб я сам поклав сі перли <g/> » — « <g/> Кам <g/> .
doc#9 Навіть дещо зі старої <g/> , ще козацької <g/> , військової термінології Запорізької Січі відновляється тепер у війську УНР <g/> , можна думати <g/> , не безпосередньо зі старовини <g/> , а під впливом того <g/> , що ці <g/> , скажімо <g/> , сопші <g/> , чоти <g/> , рої тощо вживалися перед тим у практиці галицьких військово-спортивних організацій <g/> .
doc#9 Таким чином виразна логічна суперечність між значенням і граматичною структурою слів вчас-ний-завчасний у літературній мові стає зрозумілою <g/> , коли ми з'ясовуємо собі <g/> , що слово вчасний літературна мова затримала зі своїм старим східноукраїнським значенням <g/> , а слово завчасний прийняла з тамтешнім значенням із західноукраїнських говірок <g/> .
doc#9 Тут він — мимоволі <g/> , звичайно <g/> , подає зразок того <g/> , як виглядала б українська літературна мова без тих галицьких елементів <g/> , які вона сприйняла в XIX—XX століттях <g/> , або <g/> , певніше <g/> , зі зменшеним числом їх <g/> , бо навіть і мову І. Нечуя-Левицького <g/> , як ми свого часу зазначали <g/> , не можна вважати за цілковито чисту від галицьких мовних елементів <g/> .
doc#9 Великоукраїнський наголос вигода зв'язаний зі значенням зиску <g/> , користи <g/> ; Галичина <g/> , що знає це слово зі значенням зручности <g/> , побутових улаштовань у квартирі <g/> , вживає його з накореневим наголосом <g/> .
doc#9 Правда <g/> , є небагато випадків <g/> , де б вони неподільно запанували <g/> , але натомість дуже часто вони співіснують з однозначними прийменниковими конструкціями <g/> , що прийшли до літературної мови зі східноукраїнських говірок <g/> .
doc#9 <p> 3. Конструкція на означення підстави з прийменником на зі знахідним відмінком іменника <g/> : « <g/> На його прохання й заарештовано цього робітника <g/> » ( <g/> Л. Смілянський <g/> ) <g/> .
doc#9 <p> 1. Конструкції з прийменником за зі знахідним відмінком іменника на означення проміжка часу <g/> , після якого щось відбувається <g/> : « <g/> За кілька хвилин ми проминули останні приміські хатки <g/> » ( <g/> Ю. Смолич <g/> ) <g/> , « <g/> За мить таким ура здвигнулось поле <g/> » ( <g/> П. Тичина <g/> ) <g/> .
doc#9 Вук Караджіч підкреслив у першому пункті свойого Віденського договору з хорватами <g/> , що обі сторони признали недоцільність ствердження зі суміші діялектів створити нової мови <g/> , якої народ не знає <g/> .
doc#9 Численні збіги лексики Котляревського зі словником Павловського <g/> , спертим на чернігівські говірки <g/> , я наводжу в своїй уже згадуваній статті про Граматику Павловського <g/> . </p>
doc#10 Якобсон поділився зі мною спогадами про зустріч з Ганцовим на філологічному конгресі в Гаазі <g/> .
doc#10 Якщо українська мова постала зі злиття двох первісно відмінних груп <g/> , то виходило <g/> , що розвиток східного слов'янства відбувався не тільки ди- ференціацією <g/> , а і інтеграцією <g/> , не тільки розгалуженням <g/> , а і збіжностями <g/> .
doc#11 І <g/> , звичайно <g/> , не діють уже закони й норми земного й людського фізичного й психічного простору <g/> : « <g/> Ванна зі старечим тілом здійнялася аж під стелю і закружляла кімнатою <g/> » <g/> . </p>
doc#11 Так звана колишня могила Миколи Хвильового на тому <g/> , що колись було харківським цвинтарем <g/> , нічого спільного зі справжньою могилою Хвильового не має <g/> .
doc#12 <p> 10. Перед і після прикладки зі сполучниками або <g/> , тобто <g/> , себто <g/> , чи <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 2. Власні назви мистецьких творів <g/> , часописів <g/> , пароплавів <g/> , а також власні назви взагалі <g/> , коли вони складаються зі слів <g/> , ужитих у переносному значенні <g/> , напр <g/> .