Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Це треба було зробити <g/> , поза тим <g/> , не тільки з пошани до постаті Олени Борисівни Курило <g/> , а і з уваги на те <g/> , що її заслуги в унормуванні української літературної мови — незаперечні й невигладні <g/> , а її праці в українському мовознавстві — це той вихідний пункт <g/> , від якого тільки й може далі плідно розвиватися ця наука <g/> .
doc#11 <p> Про літературну генезу цих та інших чортовинь від Підкарпаття аж до Адріятики ( <g/> via <g/> , як і належить за рангами <g/> , Москва <g/> ) — далі <g/> .
doc#11 Чи помітили ви <g/> , давши вашу « <g/> Перверсію <g/> » до друку або ще не дававши <g/> , хто був одним з ваших попередників у подорожі <g/> , принаймні до Верони ( <g/> далі якісь тогочасні чорти понесли його на захід <g/> , до Генуї <g/> ) <g/> .
doc#11 Любо побачити <g/> , як хвалькувато — бубаїстичний тон переходив у нього ( <g/> і у вас <g/> ) і перейшов у — хай і далі в іронізмі — у ніжний <g/> , захоплений <g/> , закоханий <g/> , а надто в спогаді-нарисі — есеї про Мюнхен ( <g/> перед Італією і <g/> , мабуть <g/> , перед романом <g/> ) — друкованому в « <g/> Перевалі <g/> » <g/> , 1993 <g/> , 1 ( <g/> і скількома людьми читаному <g/> ?
doc#15 <p> І далі він наводить ще один " <g/> хороший пример <g/> " з оповідання Л. Толстого « <g/> Фальшивый купон <g/> » <g/> , який тут варт навести хоч би тому <g/> , що підкреслені в ньому Кудрявським речення великою мірою випадають з даної ним же перед цим характеристики <g/> : </p><p> Он схватился за желоб <g/> , u вот коленки его на крыше <g/> .
doc#15 <p> Другий учень Потебні <g/> , передчасно померлий А. В. Попов <g/> , що присвятив спеціяльну працю називному відмінкові ( <g/> поруч із знахідним і кличним <g/> ) і висунув в ній оригінальну теорію походження двоелементного речення з двох цілком самостійних і незалежних елементів <g/> , про яку нам ще доведеться далі сказати <g/> , все ж практично не відрізняє ні називних речень <g/> , ні <g/> , тим більше <g/> , їх підтипів <g/> .
doc#15 далі <g/> ) <g/> , що всі вони в мислі двочленні <g/> , але другий член виражається позамовними засобами <g/> .
doc#15 <p> Однак <g/> , відмежувавши подібні вирази від неповних речень <g/> , Шобер далі фактично прирівнює їх до вигуків і звертань <g/> , зв'язує виключно з виразом почуттів <g/> , отже все таки не приходить до встановлення називних речень як категорії <g/> .
doc#15 Навпаки <g/> , далі він схиляється до відомого вже нам прирівняння абсолютно самостійних називних відмінків до еквівалентів речень взагалі <g/> , підкреслюючи <g/> , що речення виражає розумуючі ( <g/> refleksyjne <g/> ) <g/> , а еквіваленти речень - афективні елементи людського реагування на явища об'єктивного світу ( <g/> nop <g/> .
doc#15 А далі він твердить просто протилежне <g/> : " <g/> Іменні </p><p> речення зберігають свою реченнєву функцію найкраще там <g/> , де не стоять у близькому значенньовому зв'язку [ <g/> souvislosti <g/> ] з іншими реченнями <g/> , головне дієслівними <g/> " <g/> . </p>
doc#15 <p> Проте Німчинов пішов далі від Синявського і слушно вказав <g/> , що знову вставити дієслово в називне речення вже неможливо <g/> , тоді як в двоелементних реченнях це річ цілком здійсненна <g/> . </p>
doc#15 <p> Якщо при цьому прикметник такий <g/> , що виявляв більш-менш звичайну ознаку предмета <g/> , що вживається при останньому звичайно або принаймні часто <g/> , то можна з певністю передбачати <g/> , що його предикативність буде відчуватися надмірно слабо і кінець-кінцем він перетвориться на атрибут <g/> , а все речення - на називне <g/> , називне не лише формою <g/> , а і способом світосприймання ( <g/> про це - далі <g/> ) <g/> . </p>
doc#15 <p> Можливі <g/> , зрештою <g/> , і такі випадки <g/> , в яких загасання предикативної сили присудкових прикметників відбувається крок по кроку <g/> , з великою наочністю <g/> , і <g/> , почавши реченнями явно двоелементними <g/> , автор переходить далі кінець-кінцем до називних <g/> : </p><p> Григор високий і незграбний <g/> .
doc#15 Але далі це слово-поняття включається в дієслівне речення кругом запалало <g/> .
doc#15 ] Йду далі [ <g/> …
doc#15 ] Йду далі [ <g/> …
doc#15 вияснення нового спостереження через порівнування його з давнішим <g/> , що з ним це нове подібне в однім пункті <g/> " і далі будує на цьому цілу теорію " <g/> первісного суду <g/> " <g/> : </p><p> Первісний суд виявляється назверха лише одним словом <g/> , і тим він ріж- ниться від того елементу думання <g/> , що його подає льогіка <g/> , а також і від синтаксичного елементу мови <g/> , що його встановлює граматика <g/> . </p>
doc#15 Тоді ці звороти мови є справжні вислови думки і вияви емоції [ <g/> Aussagen und Emotive <g/> ] <g/> , </p><p> І далі <g/> : </p><p> Імена - автосемантичні до певної міри тільки теоретично <g/> , а не практично <g/> .
doc#15 називні речення поступово виникають <g/> , правда <g/> , ще зрідка <g/> , в віршованій мові <g/> " [ <g/> підкреслив я. - Ю. Ш. <g/> ] і далі <g/> : " <g/> В кінці 70- х- початку 80-х років називні речення з поезії проникають і в прозаїчні тексти <g/> , в ритмічну прозу <g/> , що орієнтується на віршовану мову і її ви-образні засоби <g/> " <g/> . </p>
doc#16 <p> Чи треба провадити далі ці зіставлення <g/> ?