Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#45 Не чужих мов треба навчати дитину <g/> , наполягає він <g/> , а треба " <g/> учить дитя уму <g/> , вибравши для этого один инструмент <g/> , т.е. язик матери <g/> " ( <g/> Айзеншток 1927 <g/> , 178 <g/> ) <g/> .
doc#92 Усі <g/> , крім Е. <g/> , твердять <g/> , що Якобсон виступив після Стендер-Петерсена <g/> , себто другим <g/> , тоді як <g/> , за Е. <g/> , другим був він <g/> , а Якобсон дав кінцевий підсумок <g/> .
doc#4 <p> Істотна різниця між романом і « <g/> щоденником <g/> » — та <g/> , що в романі автора може не бути <g/> , — не бути як літературного образу <g/> , в щоденнику він неодмінно присутній <g/> , і одна з читацьких насолод саме в тому <g/> , щоб цей образ камінчик по камінчику складати <g/> , відтворювати й приміряти до себе <g/> : чи він <g/> , автор <g/> , — такий <g/> , як я <g/> ?
doc#81 Не знаю <g/> , чи Маруся Білик і Оля Островська йшли в своїх роздумах і сумнівах так далеко <g/> , як Гриць Білик <g/> , не знаю <g/> , чи вони мали такий біль <g/> , як він <g/> , але в їхньому запитанні був той самий розпач <g/> : де ми стоїмо <g/> ?
doc#81 Але в випадку Фінкеля <g/> , як і моєму <g/> , це було далеко легше <g/> , бо ані він <g/> , ані я не були ніколи заарештовані <g/> .
doc#81 Але смердів він <g/> , Боже милий <g/> , і першою реакцією шлунка було його вернути <g/> .
doc#81 Він забіг на кілька хвилин <g/> , щоб сказати про це <g/> , про арешт Лева Юхимовича <g/> , про те <g/> , що він <g/> , брат <g/> , закопав перед виїздом рукописи й найцінніші книжки свого брата під деревом у садку <g/> .
doc#81 Коли він хотів з кимсь говорити <g/> , він <g/> , бувши дуже короткозорим <g/> , наближав своє обличчя до другого <g/> , так ніби хотів приклеїтися <g/> .
doc#64 <p> Чим я хотів би докорити Любченкові <g/> , — це не його егоїзмом <g/> , а тим <g/> , що він <g/> , бувши егоїстом <g/> , засуджує егоїзм інших <g/> .
doc#28 Справді — чи цей ідеал непорушно-мудрого спокою <g/> , коли все застигло в такій надлюдській гармонії <g/> , що плоди земні самі віддаються людині <g/> , — хіба він <g/> , бувши звульгаризований <g/> , не переходить у народню гумореску про хлопця <g/> , якому груші самі падають у рот <g/> , або в Гоголеву історію про те <g/> , як вареники стрибають самі в пельку щасливого Пацюка <g/> ?
doc#92 ) <g/> , але ніколи не бачив нічого <g/> , що підтримало б їх <g/> , і що він <g/> , Булаховський <g/> , при цій нагоді передав Вам свої добрі побажання <g/> » <g/> . </p><p> І <g/> ,
doc#30 Але чогось вони там не поділили і лежить він <g/> , бідолашний <g/> , десь у їхніх сейфах <g/> , під сотнями замків і без будь-якої надії на світобачення4 ( <g/> не плутати з покійним Світовидом5 <g/> ) <g/> .
doc#28 І все таки <g/> , коли він пише про себе і про поетів такого типу <g/> , як він <g/> , взагалі <g/> : </p><p> Я знаю <g/> : ми – тугі бібліофаги <g/> , </p><p> І наша мудрість – шафа книжкова <g/> . </p>
doc#27 <p> Віра в непереможну <g/> , чарівну силу українського слова часом приводила писання Куліша до наївности <g/> , як от <g/> , коли він <g/> , видаючи свою « <g/> Граматку <g/> » <g/> , сподівався від неї перевороту в свідомості народу українського <g/> , вона бо навчить його <g/> , « <g/> як йому подобає на світі жити <g/> » ( <g/> до Милорадовичівни <g/> , 1857 <g/> ) <g/> .
doc#81 У ті дні ми не зустрічалися часто <g/> , але він <g/> , видно <g/> , не забував мене <g/> .
doc#81 Перший виступ був ще поміркований <g/> , своїх супротивників Каганович обвинувачував у народництві ( <g/> в чому була частка правди <g/> ) <g/> , але далі він <g/> , видно <g/> , знайшов покровителів у партійних колах <g/> , і його критика ставала дедалі більше погромницькою <g/> .
doc#15 Якщо <g/> , пише він <g/> , випадково ( <g/> !
doc#87 ) <g/> , навіть він <g/> , висуваючи для себе ідеал суспільства <g/> , де всі мають рівні можливості <g/> , але нерівні осяги <g/> , висуваючи ідеал « <g/> прекрасних катастроф <g/> » <g/> , — не розуміє <g/> , що здійснити цей ідеал означає насамперед повалити совєтський лад і визволити Україну <g/> . </p>
doc#40 ) керування орудним відмінком показує <g/> , що не Гемень тут є дійова особа <g/> , а вона <g/> , весна <g/> , щастя <g/> , а він <g/> , власне <g/> , є об'єкт дії <g/> . </p>
doc#52 <p> Перший поріг <g/> , що його мусить перекрочити кожний майбутній дисидент <g/> , у перекроченні якого він <g/> , власне <g/> , й стає дисидентом <g/> , це поріг пристосуванства <g/> .