Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 <p> Порівняння з Хорватією цікаве ще тим <g/> , що воно показує <g/> , як розвинулася б українська літературна мова при нормальних політичних відносинах <g/> , без великого мовно-політичного експерименту тридцятих років <g/> . </p>
doc#10 Те <g/> , що ( <g/> 12 <g/> ) з'явилося друком на рік пізніше від ( <g/> 5 <g/> ) <g/> , не конче доводить <g/> , що воно було написане пізніше <g/> .
doc#10 <p> Сьогодні ясно видно <g/> , що в системі поглядів Ганцова лишилося без потреби <g/> , в силу інерції зв'язаним із старими поглядами <g/> , — воно мусить бути обрубане <g/> ; ясно видно й те <g/> , які сторони цієї визначної будови лишилися недовершені — їх треба добудовувати <g/> .
doc#10 Тому в діалектології Курило була противником клясифікації говірок способом механічного переліку їх рис <g/> : “ <g/> Явище <g/> , характеристичне для одного діялекту <g/> , може бути більш чи менш відоме й у межах другого діялекту <g/> , де воно не є характеристичне <g/> ” <g/> , — зазначає вона ( <g/> 21 <g/> , 403 <g/> ) <g/> .
doc#15 <p> Надзвичайно цікава також кинута Зубатим думка про те <g/> , що перві- сно-прості синтаксичні витвори подекуди відроджуються в новому письменстві в новій функції <g/> : </p><p> Повчально також <g/> , що тільки нове письменство постачає стільки прикладів цих примітивних утворів <g/> : вони здобувають собі повне право в письменстві тоді <g/> , коли воно відходить від традиційної форми спокійного художнього викладу [ <g/> klidneho tvofenf umeleckeho <g/> ] <g/> , а прагне дійсного образу речі і вчинку <g/> , про які говорить <g/> . </p>
doc#15 , але з цього не випливає <g/> , що його треба розглядати просто як стверджувальне <g/> , воно не перестає бути питальним <g/> .
doc#15 Найвідчутніший елемент її - і павза між групою підмета і присудка <g/> , бо те підвищення тону і вповільнення темпу <g/> , яке може відрізняти предикативний прикметник від атрибутивного <g/> , і не дуже різке й виразне <g/> , і зовсім не обов'язкове <g/> : воно легко затушковується і сходить нанівець при звичайному в побутовій мові <g/> , не кажучи вже про афективні стани <g/> , способі і темпі розмови <g/> . </p>
doc#15 <p> ( <g/> І. Нехода <g/> ) </p><p> Ось <g/> , скажімо <g/> , ця наша ринва <g/> : склепана воно з товстого заліза <g/> , її </p><p> прив'язано до міцних рогачів <g/> .
doc#15 <p> Слово в силу своєї природи <g/> , залежної від характеру нашого мислення <g/> , не співвідноситься безпосередньо з тим чи тим конкретним предметом <g/> , коли воно тільки слово <g/> .
doc#15 До слова море тут тому не можна додати є [ <g/> сть <g/> ] <g/> , що воно само вже <g/> , своїм називним відмінком означає існування <g/> . </p>
doc#16 <p> В протилежність цьому ми висуваємо тезу <g/> , що вісниківство є своєрідний двійник большевизму <g/> , і тому воно абсолютно не спроможне його знищити <g/> . </p>
doc#16 І саме тому воно не могло бути довговічне <g/> .
doc#16 <p> От ці завдання припали вісниківству <g/> , і воно їх на короткому етапі розвитку української духовости — добре чи погано — виконувало <g/> .
doc#16 Заслуга вісниківства в тому <g/> , що воно піднесло складник <g/> , який недоцінювано <g/> . </p>
doc#16 <p> Правда <g/> , як ми бачили вже <g/> , воно захопилося організацією заради організації <g/> .
doc#16 Але заслуга вісниківства в тому <g/> , що воно піднесло чинник організованости <g/> , який недоцінювано <g/> . </p>
doc#16 Вісниківство зуміло спрямувати всю енергію українства на боротьбу з ворогом головним і в суті справи єдиним <g/> ; воно розкрило і наголосило самостійність української культури і її принципово відмінний від російської культури характер <g/> .
doc#16 Але заслуга вісниківства в тому <g/> , що воно <g/> , власне <g/> , вперше з абсолютною чіткістю провело кордон — політичний <g/> , культурний і психологічний — між українством <g/> , з одного боку <g/> , росіянством і малоросіянством <g/> , з другого <g/> . </p>
doc#16 Якби вісниківство здобуло сьогодні державу <g/> , то воно завтра не її тло б <g/> , що з нею робити — або мусіло б удатися під крило прямовань менше голосних і менше масових <g/> , але мте виповнених змістом ( <g/> Липинський <g/> , Хвильовий і Інші <g/> , не згадуючи про чужих теоретиків <g/> ) <g/> .
doc#16 <p> Правда <g/> , при цьому воно вдалося <g/> , як ми вже бачили <g/> , до протилежної крайности <g/> , перетворюючи народ на отару <g/> , стрижену або батожену <g/> , на сліпе знаряддя в руках купки несамовитих фанатиків з ордену одержимих волею до державности <g/> .