Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 : безриб'я <g/> , дерев'яний <g/> , рум'янціигол ий <g/> , зв'язати <g/> , сп'янити <g/> , але <g/> : святий <g/> , тьмяний <g/> , мавпячий <g/> , червяк <g/> . </p>
doc#15 Правда <g/> , згадано в одному місці про еліптичні речення <g/> , в другому говориться про можливу відмінність у сприйманні речення слухачем і мовцем <g/> , але це не рятує справи <g/> . </p>
doc#15 <p> Пізніше від Шахматова і Пєшковського <g/> , але очевидно <g/> , цілком незалежно від них розглядом називних речень зайнявся Й. Ріс у своїй книзі про речення <g/> .
doc#15 , але з цього не випливає <g/> , що його треба розглядати просто як стверджувальне <g/> , воно не перестає бути питальним <g/> .
doc#17 Це <g/> , звичайно <g/> , внутрішня суперечність п'єси Куліша <g/> , але можливо <g/> , що театр міг би її усунути або пом'якшити своїми засобами <g/> , якби приділив цьому увагу <g/> . </p>
doc#18 Для нього « <g/> Мойсей <g/> » — це « <g/> поема сумніву <g/> , але сумніву подоланого <g/> » <g/> . </p>
doc#19 Безконечні переїзди з місця злочину на місце злочину <g/> , цілоденне сухе — для протоколу — переслухування нашвидкуруч злочинців <g/> , « <g/> клопоти без кінця і краю <g/> » — все це гнітюче діяло на душу і <g/> , хоч постачало величезний життьовий матеріял і збагачувало безмірно знанням людей і життя <g/> , але водночас притупляло <g/> , виснажувало й забирало всяку можливість віддатися систематичній літературній праці <g/> .
doc#19 Він ще гордий своєю запорізькою лицарською кров'ю <g/> , але для нареченого своєї дочки цим не задовольняється <g/> .
doc#19 Сюжетна схема майже однакова <g/> , але ступінь експресивности зовсім інший <g/> .
doc#20 Грошей за проїзд ми не платили <g/> , квитків у нас нема <g/> , але їх ніхто й не питає <g/> .
doc#20 У нарисі я вже тоді подав контраст американського прагматизму й українського романтизму <g/> , але цей останній я тоді списав на рештки народництва <g/> , плекані радянським способом мислення <g/> .
doc#21 Найповніше на тему сутности модерного мистецтва він висловився <g/> , відвідавши виставку </p><p> Вернера Ґіллеса <g/> , але і тут не можна сказати <g/> , що всі його висловлення були зовсім ясні <g/> .
doc#21 Гніздовський тоді був увесь сивий <g/> , але повний життя <g/> , ніщо не віщувало кінця <g/> .
doc#22 Звісно <g/> , пропаганда активізувала цю настанову <g/> , але її коріння лежить глибше <g/> .
doc#22 Свій ідеальний вираз вона знайшла в відомому формулюванні з роману Олеся Гончара « <g/> Прапороносці <g/> » <g/> : « <g/> Так <g/> , у них ( <g/> у них — це вже традиційне окреслення Заходу <g/> ) є досконалі запальнички <g/> , але ми маємо ленінізм <g/> » <g/> .
doc#22 А цей стиль життя автоматично виключає не тільки « <g/> запальнички <g/> » <g/> , але навіть « <g/> американську траву <g/> » і « <g/> американських птахів <g/> » <g/> .
doc#22 Так їжмо його <g/> , але <g/> , на Божу милість <g/> , не говорім про це <g/> .
doc#23 У нього розвинена лексика на означення почуттів суму <g/> , смутку <g/> , жалю <g/> , горя <g/> , журби <g/> , але йому не вистачає цієї лексики <g/> , і він удається до русизмів і слов'янізмів <g/> , як от тоска <g/> , печаль <g/> , скорб <g/> , кручина ( <g/> останнє слово фігурувало в тогочасній українській поезії <g/> , наприклад <g/> , ще в Афанасьєва-Чужбинського <g/> ) <g/> . </p>
doc#25 Правда <g/> , в ( <g/> 1 <g/> ) знаходимо дещо довільні спроби безпосередньо звязати сучасні говірки з старими східньослов'янськими племенами <g/> ; але в інших працях Михальчука проглядає виразна концепція походження трьох сучасних українських діялектичних груп <g/> . </p>
doc#25 Чим пояснити ці збіги <g/> , Михальчук не каже <g/> , саме розрізнення генетично-еволюційного погляду від синхронічного у нього тут не завжди чітко підкреслене <g/> , але це і подібні місця все таки показують <g/> , що в засаді він розумів потребу такого розрізнення <g/> .