This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#74 | було зайве <g/> . </p><p> Виступи Сталіна треба доповнити ( <g/> | а | в дечому й скореґувати <g/> ) матеріялами П'ятого |
doc#40 | реченні має при собі прикметник ( <g/> гострий <g/> ) <g/> , | а | в другому — не має <g/> , і майже всі іменники стоять у |
doc#84 | в ній <g/> , — не в клясовому розумінні <g/> , | а | в духовому <g/> . Юрій Липа формулював це поза часом <g/> , |
doc#63 | вони нібито розв'язують світові катаклізми — | а | в дійсності тікають від них <g/> . Стиль законний як |
doc#9 | мови — це завдання обидві статті виконували <g/> , — | а | в знайденні або синтезі обох поглядів <g/> , або межі |
doc#31 | наводить відомий вислів « <g/> на городі бузина <g/> , | а | в Києві дядько <g/> » <g/> . Тут уже й недогадливий читач |
doc#92 | . Правда <g/> , в Гарварді всі студенти добрі <g/> , | а | в Колюмбії нерівні <g/> , але й там є добрі <g/> . </p><p> Формально |
doc#52 | українців вірує сьогодні не в християнство <g/> , | а | в марксизм <g/> , що б під тим не розуміти <g/> . Одиниці |
doc#40 | іменники узгоджують із собою слова не в однині <g/> , | а | в множині <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Волосся на лисій перуці |
doc#40 | — слово передусім із збірним значенням <g/> , | а | в образі легкого фаетона нема жадної збірности |
doc#78 | . </p><p> Якщо мова Павловського в намірі — полтавська <g/> , | а | в суті переважно чернігівська <g/> , то в |
doc#24 | людини <g/> , що не сліпо йде за своїми почуттями <g/> , | а | в техніці <g/> , в точності <g/> , в суворому розрахунку |
doc#102 | . Писав він майже без помилок чи без помилок <g/> , | а | в ті роки це було рідкісне явище <g/> , бо народ був не |
doc#63 | « <g/> дядьківській <g/> » фотографічності <g/> , | а | в філософському заглибленні <g/> . Природа |
doc#100 | взяти до рук <g/> : в тій того партійного діяча немає <g/> , | а | в іншій — іншого <g/> … В « <g/> Історії літератури <g/> » мусить |
doc#59 | прототипом <g/> , як це робиться звичайно <g/> , | а | вводить свиню як мотив його сну ( <g/> ніби знає автор |
doc#81 | цей син сільського дяка справді був кремезний <g/> , | а | водночас ставний <g/> , схильний до лукавого гумору |
doc#20 | до нього на ви і звала його Юрій Андріянович <g/> , | а | вона була для нього Маруся і ти <g/> . А тим часом |
doc#30 | . Білоруси ледве й чули про долішньо-лужичан <g/> , | а | вони ж нанизані на той самий мотузок7 <g/> , там |
doc#77 | тільки минулому — означало б зректися діяння <g/> , | а | воно ж стелиться для них безмежним полем <g/> . Вони |