Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#74 було зайве <g/> . </p><p> Виступи Сталіна треба доповнити ( <g/> а в дечому й скореґувати <g/> ) матеріялами П'ятого
doc#40 реченні має при собі прикметник ( <g/> гострий <g/> ) <g/> , а в другому — не має <g/> , і майже всі іменники стоять у
doc#84 в ній <g/> , — не в клясовому розумінні <g/> , а в духовому <g/> . Юрій Липа формулював це поза часом <g/> ,
doc#63 вони нібито розв'язують світові катаклізми — а в дійсності тікають від них <g/> . Стиль законний як
doc#9 мови — це завдання обидві статті виконували <g/> , — а в знайденні або синтезі обох поглядів <g/> , або межі
doc#31 наводить відомий вислів « <g/> на городі бузина <g/> , а в Києві дядько <g/> » <g/> . Тут уже й недогадливий читач
doc#92 . Правда <g/> , в Гарварді всі студенти добрі <g/> , а в Колюмбії нерівні <g/> , але й там є добрі <g/> . </p><p> Формально
doc#52 українців вірує сьогодні не в християнство <g/> , а в марксизм <g/> , що б під тим не розуміти <g/> . Одиниці
doc#40 іменники узгоджують із собою слова не в однині <g/> , а в множині <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Волосся на лисій перуці
doc#40 — слово передусім із збірним значенням <g/> , а в образі легкого фаетона нема жадної збірности
doc#78 . </p><p> Якщо мова Павловського в намірі — полтавська <g/> , а в суті переважно чернігівська <g/> , то в
doc#24 людини <g/> , що не сліпо йде за своїми почуттями <g/> , а в техніці <g/> , в точності <g/> , в суворому розрахунку
doc#102 . Писав він майже без помилок чи без помилок <g/> , а в ті роки це було рідкісне явище <g/> , бо народ був не
doc#63 « <g/> дядьківській <g/> » фотографічності <g/> , а в філософському заглибленні <g/> . Природа
doc#100 взяти до рук <g/> : в тій того партійного діяча немає <g/> , а в іншій — іншого <g/> … В « <g/> Історії літератури <g/> » мусить
doc#59 прототипом <g/> , як це робиться звичайно <g/> , а вводить свиню як мотив його сну ( <g/> ніби знає автор
doc#81 цей син сільського дяка справді був кремезний <g/> , а водночас ставний <g/> , схильний до лукавого гумору
doc#20 до нього на ви і звала його Юрій Андріянович <g/> , а вона була для нього Маруся і ти <g/> . А тим часом
doc#30 . Білоруси ледве й чули про долішньо-лужичан <g/> , а вони ж нанизані на той самий мотузок7 <g/> , там
doc#77 тільки минулому — означало б зректися діяння <g/> , а воно ж стелиться для них безмежним полем <g/> . Вони