Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Але й дальше « <g/> розгаличанення <g/> » літературної мови припинено чи хоч би загальмовано <g/> , а де в чому завдяки виступам М. Бажана <g/> , Ю. Яновського <g/> , А. Кримського та інших пощастило й повернути літературну мову на старі позиції — позиції двадцятих років <g/> .
doc#73 Навіть розмірно кращі спогади ( <g/> « <g/> Мозаїка квадрів в'язничних <g/> » М. Бажанського <g/> , « <g/> Спогади про неоклясиків <g/> » Юрія Клена <g/> ) не мають ані безпосередносте життєвого документа <g/> , ані виплеканости літературного твору <g/> , лишаючися десь посередині між цими двома жанрами <g/> .
doc#16 <p> 1 Не казатиму вже про те <g/> , що позбавлене руху живої думки <g/> , змертвіле в своїй накрохмаленості вісниківство перетворюється <g/> , за влучним висловом М. Барзена <g/> , на постійне « <g/> парадування <g/> » <g/> , на « <g/> Fassadenkunst <g/> » <g/> .
doc#51 огляд цієї продукції в рецензії Ю. Шевельова на „Історичну граматику української мови <g/> ” О. Безпалька <g/> , М. Бойчука <g/> , М. Жовтобрюха <g/> , С. Самійленка і І. Тараненка ( <g/> The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U. S. <g/> , Vol <g/> .
doc#72 У хронологічному порядку були це <g/> : “ <g/> Рада <g/> ” <g/> , ч. 1 ( <g/> Київ 1883 <g/> ) і “ <g/> Рада <g/> ” <g/> , ч. 2 ( <g/> Київ 1884 <g/> ) — укладені М. Старицьким <g/> ; “ <g/> Нива <g/> ” ( <g/> Одеса 1885 <g/> ) — під редакцією М. Боровського і Д. Марковича <g/> ; “ <g/> Степ <g/> ” ( <g/> Херсон 1886 <g/> ) — упорядник Д. Маркович та інші <g/> ; “ <g/> Складка <g/> ” <g/> , 1 ( <g/> Харків 1887 <g/> ) і “ <g/> Складка <g/> ” <g/> , 2 ( <g/> Харків 1893 <g/> ) — спорудив В. Олександрів <g/> ; “ <g/> Складка <g/> " <g/> , 3 ( <g/> Харків 1896 <g/> ) і “ <g/> Складка <g/> ” <g/> , 4 ( <g/> Харків 1897 <g/> ) </p><p> — спорудив К. Білиловський <g/> ; “ <g/> Хутір <g/> ” ( <g/> Кобеляки 1891 <g/> ) — зібрав Т. Калениченко <g/> ; “ <g/> Проліски <g/> ” ( <g/> Одеса 1893 <g/> ) <g/> ; “ <g/> Вірна пара та інше <g/> ” ( <g/> Чернігів 1895 <g/> ) — видав Б.
doc#80 , у журналі « <g/> Советская археология <g/> » ( <g/> 1966 <g/> , 3 <g/> , пера М. Брайчевського і Е. Симоновича <g/> , з запізненням на два роки <g/> ) <g/> , ані в посмертних згадках нема ні слова про Домонтовича і його літературну творчість <g/> .
doc#40 Французький мовознавець М. Бреаль казав <g/> , що відірвати від прикметника його іменник <g/> , — це все одно <g/> , що відірвати від ящірки хвіст <g/> : вона живе життям цілости <g/> , реґенеруючи з себе втрачений орган <g/> . </p>
doc#81 Приїхав Московський художній театр з виставою « <g/> Дні Турбіних <g/> » М. Булµакова <g/> , що в підтексті підносила російську білу армію на Україні <g/> , а українську державність показувала як оперетку <g/> , — і це вже не лише в підтексті <g/> .
doc#64 Він забуває ту просту обставину <g/> , що тоді єдиним покупцем картин у голодних і холодних мистців ( <g/> згадати хоч би смерть М. Бурачека <g/> ) були німці <g/> .
doc#72 28 січня 1938 року оголошено <g/> , що М. Хрущова <g/> , росіянина <g/> , “ <g/> обрано <g/> ” на першого секретаря ЦК <g/> , а М. Бурмістенка <g/> , теж росіянина <g/> , на другого <g/> ; 22 лютого повідомлено про нового голову Раднаркому Д. Коротченка <g/> ; наркомом освіти став Гр <g/> .
doc#72 Фактично єдине радянське джерело — український переклад “ <g/> Азбуки коммунизма <g/> ” М. Бухаріна <g/> ; та ще широко цитується переклад Євангелій <g/> .
doc#9 Знаємо про це з листа В. Навроцького до М. Бучинського <g/> , датованого 14.12.1869. В. Навроцький писав <g/> : « <g/> В нашій програмі жадаємо ми від українців <g/> …
doc#81 Так пішли такі вистави <g/> , як балет « <g/> Пан Каньовський <g/> » М. Вериківського ( <g/> квітень 1931. На мотив народної пісні про Бондарівну <g/> ) <g/> , « <g/> Кармелюк <g/> » <g/> , опера В. Костенка <g/> , незмінні <g/> , хоч трохи змінювані тепер <g/> , « <g/> Наталка Полтавка <g/> » й « <g/> Запорожець за Дунаєм <g/> » <g/> .
doc#81 Опера й перед тим виставляла сучасні українські опери й балети — Б. Яновського <g/> , М. Вериківського й підновлені старі на зразок « <g/> Купала <g/> » А. Вахнянина <g/> , та це були тільки вправи в наслідуванні орієнтованого на фолкльор раннього романтизму <g/> .
doc#36 Як переконливо доводить Стасов ( <g/> с. 110 <g/> , 116 <g/> ) <g/> , саме там - десь 1860 року - Ґе пориває з атеїзмом <g/> , приймає за дороговказ у житті й мистецтві Євангеліє <g/> , стає <g/> , за висловом О. М. Веселовського ( <g/> 1867 <g/> ) <g/> , толстовцем avant la lettre ( <g/> Стасов <g/> .
doc#48 Він означає своєрідне синтезування імпресіоністичної новелі з етнографічно-оповідною новелею XIX століття ( <g/> П. Куліш <g/> , М. Вовчок <g/> , Г. Барвінок <g/> , О. Стороженко <g/> ) — з тією <g/> , правда <g/> , відмінністю <g/> , що стара новеля цього типу була в нас майже виключно селянська <g/> , а тепер ми можемо порядкувати ширшим асортиментом масок оповідача <g/> . </p>
doc#19 « <g/> Літературно-науковий вісник <g/> » <g/> , том 6 <g/> , 1899. Передрук у « <g/> Зібранні творів у п'ятдесята томах <g/> » Івана Франка <g/> , том 31 <g/> , Київ 1981. </p><p> М. Возняк <g/> .
doc#72 <p> “ <g/> Найголовніші правила українського правопису <g/> ” <g/> , рекомендовані Академією Наук в Києві ( <g/> 1919 <g/> , 1920 <g/> , 1921 <g/> ) <g/> , зустріли деяку критику на підпольській Україні ( <g/> М. Возняк 1921 <g/> , В. Гнатюк 1922 <g/> ) <g/> .
doc#72 З дорученням НТШ М. Возняк підготував “ <g/> Український правопис із словничком <g/> ” ( <g/> близько 6.500 слів <g/> ) 1929 р. Але непослідовність правопису <g/> , зумовлена намаганням поєднати дві традиції <g/> , відчувалася на підпольській Україні не менш сильно <g/> , ніж на радянській ( <g/> див <g/> .
doc#72 Понорнення на Україну в 1924-1926 роках М. Грушевського <g/> , М. Вороного <g/> , В. Саміленка та інших вказувало на добру волю тих груп співпрацювати в здій- лноння нової політики <g/> .