Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 — au-dessus de la melee ( <g/> понад колотнечею <g/> ) <g/> . Ми вибрали позицію невоювання в чужих війнах <g/> .
doc#21 , чи воно було десь друковане <g/> . В “ <g/> Арці <g/> ” — ні <g/> ) <g/> . </p><p> Ми сіли в садку ( <g/> я жив на самій околиці Мюнхену <g/> ) <g/> ,
doc#40 реченням ( <g/> логіко-граматичний принцип <g/> ) <g/> . Ми і будемо його в дальшому дотримуватися <g/> , хоч він
doc#81 » з мови <g/> . ( <g/> Це теж була більше формальність <g/> ) <g/> . Ми говорили про заміну підручника <g/> , коли така
doc#9 з В. Рєпніною відбувався там-таки ( <g/> Яготин <g/> ) <g/> . Ми знаходимо Шевченка раз у раз то в Тарновського в
doc#78 з В. Рєпніною відбувався там таки ( <g/> Яготин <g/> ) <g/> . Ми знаходимо Шевченка раз-у-раз то в
doc#24 своє гармонійне викінчення саме в « <g/> Вертепі <g/> » <g/> . Ми аж ніяк не схильні пояснювати особливості
doc#67 . Ми навіть знаємо <g/> , що дівчина стоїть « <g/> у воріт <g/> » <g/> . Ми бачимо кілька деталів <g/> . Один з них — це чорний
doc#82 ми творимо « <g/> позитивні образи молодого героя <g/> » <g/> . Ми боїмося бути просто цікавими <g/> , полонити читача
doc#90 » вражали « <g/> своєю соромливою делікатністю <g/> » <g/> . Ми вже бачили <g/> , що це за соромлива делікатність <g/> . Та
doc#56 — « <g/> Як страшно <g/> ! Людське серце до краю обідніло <g/> » <g/> . </p><p> Ми визнали Смотричеві право на ненависть ( <g/> « <g/> Що ж <g/> ,
doc#80 , мовляв Драй-Хмара <g/> , « <g/> лід зневіри і одчаю <g/> » <g/> . Ми мало знаємо про ці роки в житті автора <g/> . В
doc#77 помостів — все це творить тло <g/> , чад <g/> , повітря <g/> » <g/> . Ми бачимо <g/> , як квапиться тут автор перейти до
doc#37 людина зі східняків <g/> , з галичан чи з « <g/> пражан <g/> » <g/> . Ми хотіли національної єдности <g/> , і ми були певні <g/> ,
doc#16 на сліпу й внутрішньо-порожню людину « <g/> черні <g/> » <g/> . </p><p> Ми бачили <g/> , що <g/> , почавши з підкресленого
doc#24 розмах <g/> , він — « <g/> вічно підхмелений юністю <g/> » <g/> . Ми впізнаємо його <g/> . Це та « <g/> молода молодь <g/> »
doc#81 , він не був ніяким політичним активістом <g/> . Ми також ніколи не говорили на сексуальні теми <g/> ,
doc#81 , вона збереглася й приїхала до Америки <g/> . Ми сіли в поїзд <g/> , що йшов до Харкова <g/> , може <g/> , останній
doc#92 вирішив <g/> , що це мусить бути щось антирадянське <g/> . </p><p> Ми розпрощалися <g/> , знов потиснувши руки <g/> . Ніхто не
doc#77 . Зазнала поразки спроба здати розум в архів <g/> . Ми повертаємося знов до владних основ розуму <g/> , що