This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | — au-dessus de la melee ( <g/> понад колотнечею <g/> ) <g/> . | Ми | вибрали позицію невоювання в чужих війнах <g/> . |
doc#21 | , чи воно було десь друковане <g/> . В “ <g/> Арці <g/> ” — ні <g/> ) <g/> . </p><p> | Ми | сіли в садку ( <g/> я жив на самій околиці Мюнхену <g/> ) <g/> , |
doc#40 | реченням ( <g/> логіко-граматичний принцип <g/> ) <g/> . | Ми | і будемо його в дальшому дотримуватися <g/> , хоч він |
doc#81 | » з мови <g/> . ( <g/> Це теж була більше формальність <g/> ) <g/> . | Ми | говорили про заміну підручника <g/> , коли така |
doc#9 | з В. Рєпніною відбувався там-таки ( <g/> Яготин <g/> ) <g/> . | Ми | знаходимо Шевченка раз у раз то в Тарновського в |
doc#78 | з В. Рєпніною відбувався там таки ( <g/> Яготин <g/> ) <g/> . | Ми | знаходимо Шевченка раз-у-раз то в |
doc#24 | своє гармонійне викінчення саме в « <g/> Вертепі <g/> » <g/> . | Ми | аж ніяк не схильні пояснювати особливості |
doc#67 | . Ми навіть знаємо <g/> , що дівчина стоїть « <g/> у воріт <g/> » <g/> . | Ми | бачимо кілька деталів <g/> . Один з них — це чорний |
doc#82 | ми творимо « <g/> позитивні образи молодого героя <g/> » <g/> . | Ми | боїмося бути просто цікавими <g/> , полонити читача |
doc#90 | » вражали « <g/> своєю соромливою делікатністю <g/> » <g/> . | Ми | вже бачили <g/> , що це за соромлива делікатність <g/> . Та |
doc#56 | — « <g/> Як страшно <g/> ! Людське серце до краю обідніло <g/> » <g/> . </p><p> | Ми | визнали Смотричеві право на ненависть ( <g/> « <g/> Що ж <g/> , |
doc#80 | , мовляв Драй-Хмара <g/> , « <g/> лід зневіри і одчаю <g/> » <g/> . | Ми | мало знаємо про ці роки в житті автора <g/> . В |
doc#77 | помостів — все це творить тло <g/> , чад <g/> , повітря <g/> » <g/> . | Ми | бачимо <g/> , як квапиться тут автор перейти до |
doc#37 | людина зі східняків <g/> , з галичан чи з « <g/> пражан <g/> » <g/> . | Ми | хотіли національної єдности <g/> , і ми були певні <g/> , |
doc#16 | на сліпу й внутрішньо-порожню людину « <g/> черні <g/> » <g/> . </p><p> | Ми | бачили <g/> , що <g/> , почавши з підкресленого |
doc#24 | розмах <g/> , він — « <g/> вічно підхмелений юністю <g/> » <g/> . | Ми | впізнаємо його <g/> . Це та « <g/> молода молодь <g/> » |
doc#81 | , він не був ніяким політичним активістом <g/> . | Ми | також ніколи не говорили на сексуальні теми <g/> , |
doc#81 | , вона збереглася й приїхала до Америки <g/> . | Ми | сіли в поїзд <g/> , що йшов до Харкова <g/> , може <g/> , останній |
doc#92 | вирішив <g/> , що це мусить бути щось антирадянське <g/> . </p><p> | Ми | розпрощалися <g/> , знов потиснувши руки <g/> . Ніхто не |
doc#77 | . Зазнала поразки спроба здати розум в архів <g/> . | Ми | повертаємося знов до владних основ розуму <g/> , що |