Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> А ви <g/> , святиє предотечі <g/> , </p><p> По всьому світу розійшлись </p><p> І крихту хліба понесли </p><p> Царям убогим <g/> .
doc#1 <p> А люде виростуть <g/> .
doc#1 <p> А буде син <g/> , і буде мати <g/> , </p><p> І будуть люде на землі <g/> . </p>
doc#1 Читаємо далі <g/> : </p><p> А думи гордії розвіє <g/> , </p><p> Як ту сніжину по степу <g/> ! </p>
doc#1 <p> А москаля-пройдисвіта </p><p> Нищечком вітала <g/> ! </p>
doc#1 <p> Дівчаток москалі украли <g/> , </p><p> А хлопців в москалі забрали <g/> , </p><p> А ми неначе розійшлись <g/> , </p><p> Неначе брались — не єднались <g/> . </p>
doc#1 <p> Дівчаток москалі украли <g/> , </p><p> А хлопців в москалі забрали <g/> , </p><p> А ми неначе розійшлись <g/> , </p><p> Неначе брались — не єднались <g/> . </p>
doc#1 У вірші « <g/> Доля <g/> » ( <g/> 1858 <g/> ) поет так звертається до своєї долі <g/> : </p><p> Ходімо дальше <g/> , дальше слава <g/> , </p><p> А слава — заповідь моя <g/> . </p>
doc#1 <p> А я глянув <g/> , подивився — </p><p> Та аж похилився <g/> … </p>
doc#1 Він ніби стає реальним тільки в порівнянні <g/> : </p><p> А калина з ялиною </p><p> Та гнучкою лозиною <g/> , </p><p> Мов дівчаточка із гаю </p><p> Виходжаючи <g/> , співають <g/> ; </p><p> Повбирані <g/> , заквітчані </p><p> Та з таланом заручені <g/> , </p><p> Думки-гадоньки не мають <g/> , </p><p> В'ються-гнуться та співають <g/> . </p>
doc#1 <p> У попередні роки — після повернення із заслання поет <g/> , хмільний від бунтарських <g/> , месницьких ідей <g/> , закликав усіх і кожного до сліпого і неминучого повстання <g/> : </p><p> А щоб збудить </p><p> Хиренну волю <g/> , треба миром <g/> , </p><p> Громадою обух сталить <g/> , </p><p> Та добре вигострить сокиру – </p><p> Та й заходиться вже будить <g/> . </p>
doc#1 А історію <g/> , тілько нашу <g/> , може вбгаю в 10 копійок <g/> .
doc#1 А той <g/> , опираючись на всіх « <g/> доброзиждущих <g/> » і « <g/> чистих серцем <g/> » <g/> , звергне « <g/> царя <g/> » <g/> , винного в усіх лихах <g/> , і встановить новий порядок <g/> , за якого запанують братня любов і справедливість <g/> .
doc#1 Але сам дуб <g/> , себто Україна <g/> , усе ще повен життя <g/> , глибоко в корінні <g/> : </p><p> А од коріння тихо <g/> , </p><p> любо Зелені парості ростуть <g/> . </p>
doc#1 А що таких коротких періодів у його недовгому творчому житті було декілька <g/> , то це доводить <g/> , з якою швидкістю Т. Шевченко зростав і зрілішав <g/> , що й не дивно <g/> , коли взяти до уваги винятковість його життя <g/> , яке винесло його з найнижчих глибин суспільства до його верхів <g/> , яке кидало його на дно і возносило знову <g/> . </p>
doc#2 <p> А тепер <g/> , коли під назвою першої збірки видано обидві старі і нову - « <g/> Веселку <g/> » <g/> , мені здається <g/> , що я можу докинути дещо до старих характеристик <g/> , як <g/> , певно <g/> , не один зможе після мене <g/> .
doc#2 <p> А ось строфа з передостаннього вірша книги <g/> : </p><p> Молодий <g/> , немов той Ченек <g/> : </p><p> капелюх набАкир <g/> , </p><p> на плечі кабат зелений <g/> , </p><p> а над вухом — маки <g/> . </p>
doc#2 А ворог тут кожний <g/> , хто не свій <g/> ; хто не знає гасла <g/> , хай борониться <g/> . </p>
doc#2 <p> А ось молодість і материнство <g/> : </p><p> Хто виїде в цей час із двору <g/> ? </p>
doc#2 Вона робитиме з прикметників то прислівники <g/> , то дієслова <g/> : </p><p> На моїх грядках барвінок </p><p> позатикувався с и н ь о. </p><p> Ось троянда р о ж е в і є. </p><p> Вона й далі копичитиме іменники без окреслень <g/> : </p><p> А на галявах <g/> , мов сміття <g/> , </p><p> чарівного зілля <g/> , квіття <g/> . </p>