Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 І всі ці роки він уперто <g/> , гарячково малював <g/> , пройшовши через найтяжче випробування <g/> , — його власними словами <g/> , — “ <g/> вісім років відмов від мистецьких галерій <g/> ” ( <g/> 167. Тут і далі <g/> , вказівка на сторінку без дальших посилань указує на друге <g/> , скорочене видання його книжки “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> , вказівка з цифрою 1 — на перше <g/> ) <g/> .
doc#6 Він писав <g/> : “ <g/> Для мене нема сумніву <g/> , що й дотепер Бройгель — один з найбільших малярів в історії <g/> .
doc#6 У коментарі до картини “ <g/> Допоможіть мені будь ласка допоможіть допоможіть мені будь ласка допоможіть мені — будь ласка допоможіть <g/> ” він пише <g/> : “ <g/> Вона показує мене символічно як птаха <g/> , що летить через Атлантичний океан з головою в великому мішку <g/> , що вказує на мою деперсоналізацію <g/> ” ( <g/> 28 <g/> ) <g/> .
doc#6 Його автобіографія <g/> , “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> , існує в багатьох рукописних версіях <g/> , починаючи від тих <g/> , які Курилик писав для лікарів <g/> , до яких він звертався по психіатричну допомогу <g/> .
doc#6 Другий виняток — це портрети <g/> , — два автопортрети ( <g/> репродуковані один на суперобкладинці книжки Морлі <g/> , а другий тут на с. 6 <g/> , а також на обкладинці другого видання “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> ) <g/> , портрети Ґзовського <g/> , Ковальчика <g/> , Боровського й Чапеського в польській серії <g/> , портрет дружини ( <g/> репродукований у Морлі <g/> , с. 173 <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 Через брак прямих відомостей про це <g/> , я виписав усі імена письменників і творів <g/> , згадані Куриликом у його “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” ( <g/> перше й друге видання <g/> ) <g/> .
doc#6 У “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” з старих майстрів названо Мікель-Анджело <g/> , Рафаеля <g/> , Леонардо <g/> , Шардена <g/> , Гольбайна <g/> , Фан-Айка <g/> , Дюрера <g/> , Мемлінга <g/> , з пізніших — сумарно прерафаелітів і мехіканських монументалістів Сікейроса ( <g/> названого Сігейрос <g/> , двічі <g/> ) <g/> , Ріверу і Ороско <g/> , та ще К. Кольвіц <g/> , Манзу <g/> , Фр <g/> .
doc#6 Можна припускати <g/> , що знайомство з Руссо <g/> , Фройдом <g/> , Марксом і Дарвіном — усі згадані в “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> , — теж ішло не так від читання їхніх творів <g/> , як від частих згадок у пресі й радіо <g/> , хоч знаємо <g/> , що Курилик читав уривки з “ <g/> Капіталу <g/> ” К. Маркса ( <g/> як і “ <g/> Mein Kampf' Гітлера <g/> ) <g/> .
doc#6 Хоч його книжка “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” — про шукання й знайдення релігії й Бога <g/> , а не про малярство як таке <g/> , читаємо в ній <g/> : “ <g/> Я був професійний мистець <g/> , через те мусів оцінювати й творити красу <g/> ” ( <g/> 143 <g/> ) <g/> , тому вій зацікавлений у “ <g/> внутрішній істоті речей —їхньої ваги <g/> , твердости чи м'якости <g/> , їхній поверхні і т. д.” ( <g/> 138 <g/> ) <g/> .
doc#6 А все таке щось хапає мене за серце <g/> .
doc#8 Часто в мене було враження <g/> , що він більше думає не про те <g/> , що сказати <g/> , а про те <g/> , чого не сказати <g/> , не договорити <g/> .
doc#8 Якби мене запитали <g/> , що таке есеї <g/> , я сказав би <g/> : есей — це такий літературний жанр <g/> , який бачить у дійсності те <g/> , чого люди в ній звичайно не бачать <g/> , і цю одну сторону унаочнює і уопуклює так <g/> , що стає вона нібито цілою дійсністю <g/> .
doc#9 Але з переїздом до Львова мовні відмінності стали для мене особливо виразними <g/> .
doc#9 <p> Якби Сімович поставився негативно до мого задуму <g/> , мабуть за той задум я і не взявся б. Але він захопився моїм планом <g/> , заохотив мене якнайпалкіше і <g/> , сказати б <g/> , поблагословив мене беззастережно <g/> .
doc#9 <p> Якби Сімович поставився негативно до мого задуму <g/> , мабуть за той задум я і не взявся б. Але він захопився моїм планом <g/> , заохотив мене якнайпалкіше і <g/> , сказати б <g/> , поблагословив мене беззастережно <g/> .
doc#9 Спочатку запеклий прихильник і навіть апологет Галичини ( <g/> « <g/> Я так набрид навіть своїм найближчим приятелям своїми непрестанними розмовами про Галичину <g/> , що мене прозвали Михаїл Галицький <g/> »2 <g/> , — згадував він про ці часи <g/> ) <g/> , він потім <g/> , побувавши в Галичині <g/> , різко змінює своє ставлення до Галичини взагалі <g/> : « <g/> Галичина така <g/> , як вона є <g/> , не може нам послужити ні до чого <g/> , а сама мусить бути перше зреформована <g/> »3. І <g/> , видимо <g/> , виявляючи цим приховано своє глибоке невдоволення галичанами <g/> , залюбки Цитує лайливу характеристику їх <g/> , нібито одержану ним у листі від одного українця <g/> : « <g/> Господи <g/> !
doc#9 тяти <g/> : « <g/> Від них мене не одітне Ні ласки пал <g/> , ні муки рвіі <g/> » ( <g/> 92 <g/> ) <g/> ; сх <g/> .
doc#9 борше ( <g/> й <g/> ) <g/> : « <g/> Бозя простив та скрасив мене боршей <g/> » ( <g/> 102 <g/> ) <g/> ; сх <g/> .
doc#9 ) <g/> , « <g/> Знагала ускочим <g/> » ( <g/> 58 <g/> ) <g/> ; сюди ж можливо віднести й слова вергати ( <g/> « <g/> Вергали в мене каміння <g/> » — 262 <g/> ; Грін <g/> .
doc#9 Маю надію <g/> , що мене розуміють усі добрі люди і в Галичині <g/> , і на Україні <g/> »2. </p><p> Цей спокійний <g/> , урівноважений <g/> , тверезий голос явно ствердив підсумки дискусії <g/> , головніші її здобутки й наслідки <g/> : діялектна основа літературної мови не повинна обмежуватися на одному якомусь діялекті <g/> , але літературна мова не повинна приймати і всі діялектні варіянти до свого складу <g/> , хоч би вони були влучні <g/> , або оригінальні <g/> , або старовинні тощо ( <g/> діялектна многоосновність <g/> , але не многоваріянтність літературної мови <g/> ) <g/> , літературна мова повинна зростати органічно <g/> , в процесі співжиття і взаємодії різних українських земель ( <g/> « <g/> Без сварки й колотнечі <g/> »