Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Не підлягає включенню в дифтонг і таке у- <g/> , яке семантично відрізняє слово від відповідного слова з в- <g/> , як от вдача ( <g/> характер <g/> ) — удача ( <g/> щастя <g/> ) <g/> , взір ( <g/> зразок <g/> ) — узір ( <g/> візерунок <g/> ) <g/> , вправа ( <g/> в чому <g/> ) — управа ( <g/> уряд <g/> ) <g/> , вступ ( <g/> передмова <g/> ) — уступ ( <g/> абзац <g/> ) <g/> , всувати ( <g/> куди <g/> ) — усувати ( <g/> звідки <g/> ) <g/> , а також здебільшого не ширяться ці явища на чужі слова ( <g/> напр <g/> .
doc#15 Відмінно від Шахматова він уважає - в згоді зі своїм загальним поглядом на речення як на словосполучення предикативного характеру <g/> , - що головний член цих речень не відповідає сполученню суб'єкта з предикатом <g/> , а є просто присудок <g/> ; саме тому тут не може бути ні підмета <g/> , ні дієслівного присудка <g/> : " <g/> Пробуючи додавати можливі тут без зміни значення предикати <g/> , переконуємося <g/> , що воно не тільки не тягнеться до них <g/> , а <g/> , навпаки <g/> , не зносить їхньої присутности <g/> " <g/> .
doc#66 Тут ми дійшли до заперечення наведеної вище думки Ніковського <g/> : не до наперед відомої думки <g/> , як йому здавалося <g/> , шукала поетка схеми характерів <g/> , а в характерах виявляла можливості думки <g/> .
doc#72 З 1908 р. Товариство видавало свої “ <g/> Записки <g/> ” наукового характеру <g/> , а в 1914 р. воно започаткувало квартальник “ <g/> Україна <g/> ” <g/> .
doc#73 Не від змалювання конкретних людських характерів <g/> , а від змалювання цілого укладу українського життя <g/> , яким воно було давніше <g/> , коли його ще не заторкнули ворожі руїнницькі впливи <g/> , або яким воно уявлялося <g/> .
doc#80 У « <g/> Романах Куліша <g/> » наполегливо провадиться ідея залежности кохань Кулішевих не тільки від його особистого характеру <g/> , а й від його доби <g/> . </p>
doc#10 Чи треба говорити про те <g/> , що вони мали не чисто академічний характер <g/> , а надто для автора <g/> , що вже мав у своїй біографії арешт за “ <g/> Петлюровщину <g/> ” в 1921 р.33 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Та що Курило цікавили насамперед проблеми генетичного характеру <g/> , а не опис окремих мовно-територіяльних одиниць <g/> , то на основі ( <g/> 11 <g/> ) виростають дві інші праці <g/> , вже не чисто описового <g/> , а описово-проблемного характеру — ( <g/> 12 <g/> ) і ( <g/> 16 <g/> ) <g/> .
doc#40 Вид дієслова показує погляд <g/> , з якого мовець дивиться на протікання дії в часі <g/> , отже <g/> , має не чисто об'єктивний характер <g/> , а об'єктивно- суб'єктивний <g/> , так само <g/> , як і форми особи і часу <g/> .
doc#73 <p> З'їзди і конференції МУРу завжди пляновано так <g/> , що в них головне місце приділялося принциповим питанням творчо-ідеологічного характеру <g/> , а організаційні питання посідали підрядне місце <g/> .
doc#40 Тепер уживання дієприслівника в ролі присудка має штучний характер <g/> , а при тих нечисленних дієприслівниках <g/> , які його допускають <g/> , — народно-архаїчний <g/> . </p>
doc#15 Таким чином <g/> , при дуже ускладненій термінології <g/> , погляди Клеменсєвіча мало відрізняються від поглядів Лося <g/> , крім того <g/> , правда <g/> , Клеменсєвіч слушно показує <g/> , що те <g/> , що він об'єднує під назвою " <g/> сповіщень <g/> " <g/> , не обов'язково має емоціональний або афективний характер <g/> , а речення не обов'язково позбавлене цього характеру <g/> , отже <g/> , емоція може впливати не синтаксичну структуру висловлення і змінювати її <g/> , але цей вплив зовсім не обов'язковий <g/> . </p>
doc#84 Це не біологія <g/> , не почуття <g/> , не пристрасть <g/> , не характер <g/> , а система функцій <g/> , і тільки вона диктує <g/> . </p>
doc#40 <p> Така заплутаність фактів і численні порушення провідних принципів свідчать про те <g/> , що чергування о <g/> , е <g/> : і для сучасної мови теж має більше традиційний характер <g/> , а тому в тих випадках <g/> , коли традиція відчувається слабше <g/> , мова усуває це чергування <g/> .
doc#15 Те <g/> , що вони все таки існують <g/> , Травнічек пояснює їхнім емоційним характером <g/> , а що цього не досить <g/> , бо вони часто мають мінімум емоційності <g/> , то також і консервативністю мови <g/> .
doc#66 Думка не руйнує характеру <g/> , але виступає як вільна його еманація і <g/> , як всяка еманація <g/> , виходить і веде за межі характеру <g/> . </p>
doc#81 Не знаю <g/> , скільки тут було від віку ( <g/> зрештою <g/> , він не був такий ще старий <g/> , десь сімдесят <g/> ) чи від хвороби <g/> , а скільки від характеру <g/> , але говорити з ним не було ні як <g/> , ні про що <g/> .
doc#5 Славенко має характер <g/> , але не має біографії <g/> .
doc#76 <p> II </p><p> Для початку ось кілька підставових тверджень <g/> , які мають вирішальний характер <g/> , але не можуть бути тут дискутовані і обґрунтовані в деталях і мусять бути цілком або почасти прийняті аксіоматично <g/> .
doc#101 Треба <g/> , з одного боку <g/> , бути свідомим мітологічного або <g/> , краще сказати <g/> , мітологемного характеру і треба боротися з перебільшеннями такого характеру <g/> , але не варто зовсім відкидати такі речі <g/> .