Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 А для того <g/> , щоб установити точно словник <g/> , засвоєний українською літературною мовою з Галичини <g/> , треба було б перейти який-небудь добрий загальний словник української літературної мови послідовно з початку до кінця <g/> , встановлюючи територію первісного вживання кожного слова <g/> .
doc#9 Полідіялектний характер польської мови зводиться до того <g/> , що культурно-політичні центри Польщі переходили з Гнєзна до Кракова і з Кракова до Варшавиlxiv <g/> .
doc#9 Але <g/> , здається <g/> , навіть того малого матеріялу <g/> , що може бути тут поданий <g/> , вистачає для того <g/> , щоб висунути такі дві тези <g/> : </p><p> 1. Чернігівська традиція була обмежена <g/> , але не припинена в українській літературній мові XIX сторіччя <g/> .
doc#9 У цьому слід <g/> , перше ніж деінде <g/> , шукати причини того <g/> , що елементи північноукраїнської традиції української літературної мови не були перекреслені в поетичній мові Шевченка <g/> , хоча роля їх була <g/> , звісно <g/> , другорядна <g/> .
doc#10 Це <g/> , правда <g/> , дало змогу радикально поліпшити якість другого та третього тому супроти першого <g/> , але затягло темпи всього видання і кінець-кінцем спричинилося до того <g/> , що останній том так і не дістався на полиці тих <g/> , хто його потребував <g/> . </p>
doc#10 Вони не тільки впровадили багатющий фразеологічний матеріал і ілюстрації з українських текстів — в обсягу <g/> , не знаному перед тим ні після того в українському словництві <g/> , — вони надали словникові також характеру синонімічного словника <g/> .
doc#10 Власне тільки двоє обґрунтованих заперечень пролунали <g/> , обидва того самого характеру <g/> : про те <g/> , що поруч із спадними поліфтонгами в північноукраїнських говірках існують і висхідні <g/> .
doc#12 , простіть <g/> , певно <g/> , напевне <g/> , звичайно <g/> , безперечно <g/> , безумовно <g/> , безсумнівно <g/> , звісно <g/> , зрозуміло <g/> , немає сумніву <g/> , відома річ <g/> , видима річ <g/> , певна річ <g/> , дійсно <g/> , либонь <g/> , мабуть <g/> , здається <g/> , можливо <g/> , припустимо <g/> , будь певен <g/> , очевидно <g/> , видно <g/> , як-не-як <g/> , розуміється <g/> , на мій погляд <g/> , по-моєму <g/> , на мою думку <g/> , кажуть <g/> , мовляв <g/> , я думаю <g/> , поперше <g/> , кінець-кінцем <g/> , нарешті <g/> , отже <g/> , одне слово <g/> , виходить <g/> , правда <g/> , навпаки <g/> , проте <g/> , а втім <g/> , загалом <g/> , власне <g/> , наприклад <g/> , крім того <g/> , власне кажучи <g/> , коротко кажучи <g/> , взагалі беручи <g/> , між іншим <g/> , нівроку тощо <g/> , коли ці слова виступають як вставні <g/> , напр <g/> .
doc#15 Це пояснюється і тим <g/> , що природа і генеза вказівних номінативних речень і того <g/> , що Пєшковський іменує називними номінативними реченнями <g/> , набагато прозоріші <g/> , і тим <g/> , що саме екзистенціяльні речення - і <g/> , на нашу думку <g/> , тільки вони - і заслуговують повністю на назву називних речень <g/> , бо лише в них з цілковитою рельєфністю і чіткістю виявляється суть даної синтаксичної конструкції <g/> . </p>
doc#15 ( <g/> Ю. Яновський <g/> ) </p><p> У писаній мові це здебільшого більш-менш штучним засіб піднести вагу - значенньову й інтонаційну того чи того члена ряду або ряду в цілому <g/> .
doc#15 Виробивши на щонебудь сталий упереджений погляд <g/> , науковці мимоволі не помічають того <g/> , що цей погляд руйнує <g/> .
doc#15 Автор посилається на те <g/> , що в газетах XVIII сторіччя вказівки місця і часу <g/> , а в книжках того ж періоду назви розділів даються не в формі називних відмінків <g/> , а за типом <g/> : Из Москвы <g/> , от 24-го декабря або О знаменательных частях слова <g/> .
doc#16 <p> Супроти того <g/> , як вісниківство виривало українську людину з кола її культурно-духових традицій <g/> , з атмосфери її справжньої духовости <g/> , зовсім другорядне питання про ставлення Донцова до стосунків між українською культурою і європейською <g/> .
doc#18 ( <g/> XVIII <g/> ) </p><p> Що гірше <g/> : самостійність буде куплена ціною ненависти до інших богів і народів і ненависти від інших націй <g/> : </p><p> Та ненависть <g/> , найтяжча з усіх <g/> , </p><p> « <g/> Задля іншого бога <g/> » <g/> , </p><p> Бач <g/> , як кублиться біля того Храмового порога <g/> !
doc#18 <p> Два прозові твори написані були одночасно з « <g/> Мойсеєм <g/> » <g/> : оповідання « <g/> Під оборогом <g/> » <g/> , датоване січнем 1905 року <g/> , і повість « <g/> Сойчине крило <g/> » <g/> , з датою лютого того ж року <g/> .
doc#18 <p> Герой « <g/> Сойчиного крила <g/> » <g/> , покинений коханою <g/> , стомлений безглуздою веремією життя <g/> , хоче жити « <g/> без оптимізму <g/> , без зайвих надій <g/> , бо оптимізм — це признак дитячої наївности <g/> , що бачить у житті те <g/> , чого нема <g/> , і надіється того <g/> , чого життя не може дати <g/> » <g/> .
doc#19 Зовні — це переспів народньої пісні про парубка <g/> , що кохав трьох дівчат і загинув з намови однієї з них <g/> , до того ж поданий переважно традиційними пісенними ритмами <g/> .
doc#19 Автор не боїться того <g/> , що могло б здатися видимою пересадою <g/> .
doc#22 Більше того <g/> : вона змінюється <g/> , змінюючи суспільство <g/> . </p>
doc#23 <p> Скільки речей тут названо <g/> , не конкретизуючи <g/> , і як виразно підкреслено залежність усього сприймання від того <g/> , що є в душі поетовій <g/> ! </p>