Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Те <g/> , що лежить далі на південь <g/> , зневажливо схарактеризоване такими словами <g/> : « <g/> Во всей сей полосе наречие употребляется твердое и грубое и от обеих первых отменное <g/> , например <g/> : в Полесье говорят <g/> : конь <g/> , нож <g/> , вол <g/> , в Глухове и Нежине — кунъ <g/> , нуж <g/> , вул <g/> , а за Лубнами — кинь <g/> , ниж <g/> , вил <g/> »lxxiii <g/> . </p>
doc#10 Тема праці — аналіза мовних особливостей білоруського тексту 15 сторіччя <g/> , не дуже вдячна через те <g/> , що досліджуваний текст — копія з старішого оригіналу літопису <g/> , до того ж копія <g/> , написана химерним правописом <g/> , що зраджує наслідування південно-слов'янських зразків <g/> .
doc#10 Те <g/> , що ( <g/> 12 <g/> ) з'явилося друком на рік пізніше від ( <g/> 5 <g/> ) <g/> , не конче доводить <g/> , що воно було написане пізніше <g/> .
doc#10 Південно-східні говірки Ганцов слідом за Михальчуком уважає за наслідок вимішування на степовому і почасти лісостеповому просторі представників південно-західніх і північних говірок <g/> ; нове в Ганцова те <g/> , що він відносить постання цих говірок на пізніший час — 16—17 сторіччя ( <g/> 5 <g/> , 83 <g/> , 110 <g/> ) і підкреслює їх південно-західну основу <g/> , що визначила їх фонетичну систему <g/> , тоді як північні говірки вплинули більше на морфологічну систему <g/> , бо вона була простіша на півночі ( <g/> 5 <g/> , 121 і далі <g/> ) <g/> .
doc#10 Ганцов висловлює як припущення думку про те <g/> , що основу південно-східніх говірок творила південна частина південнозахідньої групи ( <g/> 5 <g/> , 122 <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Сьогодні ясно видно <g/> , що в системі поглядів Ганцова лишилося без потреби <g/> , в силу інерції зв'язаним із старими поглядами <g/> , — воно мусить бути обрубане <g/> ; ясно видно й те <g/> , які сторони цієї визначної будови лишилися недовершені — їх треба добудовувати <g/> .
doc#10 Курило починає звичайно коротким описом села в його історії <g/> , економічному розвитку <g/> , сучасному етапі <g/> ; далі характеризує тих осіб <g/> , що від них безпосередньо роблено записи <g/> , при чому Курило звертає увагу на те <g/> , чи є відмінності в мові різних поколінь <g/> .
doc#10 Чи треба говорити про те <g/> , що вони мали не чисто академічний характер <g/> , а надто для автора <g/> , що вже мав у своїй біографії арешт за “ <g/> Петлюровщину <g/> ” в 1921 р.33 <g/> ) <g/> .
doc#12 <p> При подвійних сполучниках ( <g/> тому що <g/> , через те що <g/> , для того <g/> , щоб <g/> , так що тощо <g/> ) кому ставимо або перед першою <g/> , або перед другою частиною сполучника <g/> , залежно від місця павзи <g/> , напр <g/> .
doc#15 <p> Як же трактувалося тоді ( <g/> і раніше <g/> ) те <g/> , що ми тепер звемо називним реченням <g/> ?
doc#15 Вимагало цього і те <g/> , що досі називні речення розглядалися переважно як неповні - отже <g/> , обґрунтування їх права на існування як окремої категорії залежало начебто від того <g/> , чи вдасться Шахматову висунути чіткі кордони <g/> , що не давали б їм знову злитися з неповними або й повністю влитися в неповні <g/> . </p>
doc#15 <p> Нарешті <g/> , важливо і те <g/> , що тоді <g/> , на перших кроках свого проникнення в літературну мову <g/> , називні речення не завжди відмежовувалися так різко і чітко від інших синтаксичних конструкцій <g/> , не виявляли тенденції купчитися одне до одного в ізоляції від іншого контексту <g/> , тенденції <g/> , яка справді мало властива усній мові і яка <g/> , очевидно <g/> , і привела до витворення погляду <g/> , ніби називні речення - категорія писаної мови <g/> . </p>
doc#15 В своєрідно сконцентрованому вигляді тут виявляється та двоелементність <g/> , яка властива реченню <g/> , яка примусила Шахматова передбачити те <g/> , що називний відмінок імени в таких випадках сполучає в собі елементи значення підмета й елементи значення присудка <g/> . </p>
doc#15 Автор посилається на те <g/> , що в газетах XVIII сторіччя вказівки місця і часу <g/> , а в книжках того ж періоду назви розділів даються не в формі називних відмінків <g/> , а за типом <g/> : Из Москвы <g/> , от 24-го декабря або О знаменательных частях слова <g/> .
doc#15 Сталося те <g/> , що становить закономірність у розвитку літературної мови <g/> .
doc#16 Або питання про те <g/> , чи національне супроти загальнолюдського є щабель чи цінність вища і самодостатня <g/> , — попри всю його теоретичну вагу <g/> , не вийшло за межі теоретичних міркувань вузького кола <g/> . </p>
doc#16 Це все речі абеткові <g/> , ніхто їх не думає заперечувати <g/> , і спір іде не про те <g/> , чи є в суспільстві те <g/> , що Донцов називає « <g/> елітою <g/> » або « <g/> провідною верствою <g/> » <g/> , а про те <g/> , чи мусить вона бути цілковито чужою решті народу <g/> , чи мусить між нею й рештою народу бути вирита безодня <g/> .
doc#18 Ізоляція і самота осту- пають душу в її дорозі « <g/> ночі й пітьмі на стрічу <g/> » <g/> : </p><p> Обгорнула мене самота <g/> , </p><p> Як те море безкрає ( <g/> XII <g/> ) <g/> . </p>
doc#18 <p> Тут у суті речі вже готується той вибух руху до обітованої землі <g/> , та війна і те будівництво <g/> , якими кінчається поема <g/> , — адже вчинила його молодь <g/> , вчорашні діти <g/> . </p>
doc#18 <p> Тож уїдливою іронією супроти нього самого звучить порада Авіронова ( <g/> розділ VII <g/> ) про те <g/> , як покарати Мойсея <g/> : </p><p> Тож приставмо його до дітей </p><p> За громадськую няньку <g/> . </p>