Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Таким чином виразна логічна суперечність між значенням і граматичною структурою слів вчас-ний-завчасний у літературній мові стає зрозумілою <g/> , коли ми з'ясовуємо собі <g/> , що слово вчасний літературна мова затримала зі своїм старим східноукраїнським значенням <g/> , а слово завчасний прийняла з тамтешнім значенням із західноукраїнських говірок <g/> .
doc#9 І нарешті <g/> , прочитавши речення <g/> : « <g/> Фесенко взяв цабе на горбок <g/> » ( <g/> Ч. 205 <g/> ) <g/> , кожний легко уявить собі якогось селянина на волах <g/> , але аж ніяк не городянина-пішохідця в європейському місті — Одесі або Кишеневі <g/> !
doc#10 Все таки варте заходу повизбирувати ці зернятка <g/> , щоб яскравіше уявити собі <g/> , куди прямувала думка Ганцова <g/> .
doc#12 : „А Залізняк—попереду <g/> , нашорошив уха <g/> ; їде собі <g/> ; люльку курить <g/> , нікому ні слова“ ( <g/> Шевченко <g/> ) </p><p> Д. Риска [ <g/> — <g/> ] <g/> . </p>
doc#14 Одначе він має в собі досить поета <g/> , щоб визнати <g/> , що попри всю рідність її роздзвонених у голубінь дорожніх верб і струнчасту побожність тополь у їхній тихій <g/> , захмарній плавбі <g/> , він не зречеться заради мрій про неї </p><p> — руху <g/> , коли </p><p><g/> …
doc#15 <p> Цим він остаточно закриває собі шлях до встановлення називних речень <g/> , як особливої категорії <g/> , не кажучи вже про ігнорування в даному випадку інтонаційної сторони мови <g/> , тим більш дивне тут <g/> , що взагалі Блюмель приділяє інтонації в своїй книзі велику ролю і увагу <g/> . </p>
doc#15 <p> Сповіщення <g/> , які нас тут цікавлять <g/> , і собі поділяються на вільні ( <g/> luźne <g/> ) - зрозумілі поза контекстом і обстановою і зв'язані ( <g/> związane <g/> ) <g/> .
doc#15 В своєрідно сконцентрованому вигляді тут виявляється та двоелементність <g/> , яка властива реченню <g/> , яка примусила Шахматова передбачити те <g/> , що називний відмінок імени в таких випадках сполучає в собі елементи значення підмета й елементи значення присудка <g/> . </p>
doc#15 Але далі сама відсутність займенника <g/> , стаючи нормою <g/> , дає їм змогу переформуватися в особливий тип речення <g/> , що виражає не просто дію неназваної особи <g/> , а дію особи <g/> , що не підлягає називанню в силу тих чи тих причин <g/> , дію <g/> , зв'язану з діяльністю особи <g/> , але важливу саму по собі <g/> , важливу як дію <g/> .
doc#16 Такий собі Абрам Гозенпуд у спеціяльній статті « <g/> Філософія занепадництва в сучасній буржуазній літературі <g/> » ( <g/> Вітчизна <g/> .
doc#16 Ось кілька речень з Ортеґи-і-Ґассета <g/> , що характеризують « <g/> людину маси <g/> » <g/> : « <g/> Людина має в собі певний запас ідей <g/> ; вона вважає <g/> , що його досить і що вона духово цілком ним забезпечена <g/> .
doc#16 <p> Правда <g/> , як ми бачили вже <g/> , воно відірвало волю від розуму й почуття <g/> , воно сотворило собі з сліпої волі кумира <g/> , воно хотіло <g/> , щоб воля <g/> , піднесена в ступінь фанатичного шалу <g/> , сама творила світ <g/> .
doc#16 Кожний мусів усвідомити собі <g/> , куди він належить і чого він хоче <g/> .
doc#17 Перша дія стала замкненою в собі геніяльною цілістю <g/> , дальші три дії – своєрідним дивертисментом <g/> .
doc#17 Це був світ <g/> , – замкнений у собі <g/> .
doc#18 <p> Притча про дерева <g/> , в якій не носій волі в самоті кедр <g/> , солодощів життя — пальма <g/> , краси — рожа <g/> , госпо- даровитости — дуб <g/> , журби — береза <g/> , а символ приниженосте й служби іншим терен стає королем рослинного світу <g/> , могла б бути тлумачена як алегорія на тему громадського служіння особи громаді <g/> ; але ця притча теж розшифрована Мойсеєм месіяністично <g/> : найзанедбаніший і найупослідженіший народ несе в собі Божий заповіт і відслонить світло людству <g/> . </p>
doc#18 З двадцятьох пісень поеми йому віддано дві <g/> , і <g/> , що важливіше <g/> , конфлікт негайно перенесено в душу Мойсея <g/> , так ніби Авірон і Датан були тільки голосами сумління пророкового <g/> , голосами <g/> , почугими в час передсмертного звіту собі і Богові <g/> .
doc#19 Його енергія вироджується в п'яні спалахи <g/> , жорстокість химерно переходить у сантиментальність <g/> , і хижий невблаганний козарлюга стає помалу гідною жалю <g/> , трагічно-безпорадною постаттю <g/> , що несе в собі причини загибелі свого старого гнізда і молодих птахів <g/> , у цьому гнізді виведених <g/> . </p>
doc#19 Воно несло зерна розкладу в собі <g/> , воно не могло не загинути <g/> .
doc#19 Такий є Перетятько з його виставкою різних горілок <g/> , що кожна з них має в нього свою пестливу назву <g/> ; його дружина <g/> , « <g/> тендітна городянка <g/> » <g/> , що час від часу виписує собі з міста « <g/> дохтуря <g/> » для розваги <g/> ; Олеся Буркунів- на — ставна красуня <g/> , героїня молодечого роману Загребиного і кубанська Кармен <g/> , — дочка хорунжого Не- дригайла Олеся <g/> , що таки зуміла <g/> , створивши в домі пекло <g/> , визволитися цим від осоружного нелюба- чоловіка і забезпечити собі волю почуття <g/> ; хорунжий Недригайло <g/> , що найбільше цінує в людині молодецьке вміння пити <g/> , гуляти й битися і віддає свою дочку за явного « <g/> махамета <g/> » <g/> , полонившися його широкою вдачею <g/> ; далі з'являється в розповіді небіжчиця Загребина дружина Ганна Сидорівна <g/> , що вміла дати господі лад і била всемогутнього полковника Загребу по щоках <g/> ; провінційно-бенкетовий віршомаз-п'яниця хорунжий Гергель <g/> , до якого <g/> , мовляв <g/> , далеко і Шевченкові <g/> ; зайда капітан Свістунов <g/> , що голяком одружився з багатою чорноморкою і тепер гримить на ввесь край <g/> ; полковник Терпуг <g/> , що в нього армійці вивезли трьох дочок <g/> , а він