Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 <p> и <g/> ) Заперечна частка не пишеться з дієприкметниками разрм <g/> ; але якщо дієприкметник має ари собі залежні слова або становить собою заперечуваний присудок речення <g/> , то частку не пишемо нарізно <g/> , напр <g/> .
doc#12 : ідея <g/> , історія <g/> , Ісляндія <g/> ; </p><p> б <g/> ) в кінці невідмінних слів <g/> , напр <g/> .
doc#12 , парі <g/> , таксі <g/> ; </p><p> в <g/> ) в середині слів після приголосних б <g/> , в <g/> , г <g/> , ґ <g/> , к <g/> , л <g/> , м <g/> , н <g/> , п <g/> , ф <g/> , х <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Тільки в кінці слів замість — еа <g/> , — уа подекуди пишемо -ея <g/> , -уя <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 3. У чужих іменах загальних чуже g передаємо в словах новопозичених українським ґ <g/> , а в словах давно позичених <g/> , особливо з грецької мови — українським г <g/> , напр <g/> .
doc#15 У Буслаєва називні речення в сучасному розумінні слова взагалі не розглядаються <g/> .
doc#15 <p> Називного речення в точному розумінні слова Травнічек по суті не знає <g/> . </p>
doc#15 <p> Щоб розв'язати цю явну суперечність <g/> , Ріс удається до твердження <g/> , що слово збагачується тут до ступеня речення не мовно <g/> , і навіть не в мислі мовця <g/> , а тільки в сприйнятті слухача ( <g/> або читача <g/> ) <g/> , який " <g/> здобуває з супровідних обставин потрібне для того <g/> , щоб змогти вивести [ <g/> herauslesen <g/> ] повідомлення з голого уявлення <g/> " <g/> ; " <g/> це саме слухач є той <g/> , хто в переданому значенні слова знаходить зміст речення <g/> , вкладає його в почуте або прочитане [ <g/> hineinhört oder herausliest <g/> ] " <g/> .
doc#15 Зберігаються всі основні ознаки питального речення - інтонація <g/> , наявність або можливість питальної частки <g/> , модифікації порядку слів і <g/> , що особливо важливо <g/> , зберігається спрямовання речення на відповідь <g/> , тобто і основна функціональна властивість питального речення <g/> .
doc#15 Таким чином подібний називний відмінок не можна назвати просто словом - він по-своєму навіть протилежний слову - і тому зрозуміла ( <g/> але неприйнятна <g/> ) спроба Пєшковського назвати його реченням <g/> ; з другого боку абсолютно ясно <g/> , що це не речення і саме відчуттям цього пояснюється те <g/> , що переважна більшість дослідників не визнала його реченням <g/> . </p>
doc#15 Називні відмінки вивісок і заголовків мають свою генезу в слові з його називною функцією <g/> , дарма <g/> , що в силу виключного панування цієї функції вони перетворилися зовнішньо ніби на протилежність слова <g/> : в них приглушені узагальнюючі властивості слова і різко розвинені конкретизуючі <g/> . </p>
doc#15 Автор посилається на те <g/> , що в газетах XVIII сторіччя вказівки місця і часу <g/> , а в книжках того ж періоду назви розділів даються не в формі називних відмінків <g/> , а за типом <g/> : Из Москвы <g/> , от 24-го декабря або О знаменательных частях слова <g/> .
doc#18 <p> Чи пророцькі слова перейшли </p><p> В кров і душу дитині <g/> ? </p>
doc#19 Така своєрідна річ <g/> , як поема « <g/> Троїсте кохання <g/> » <g/> , або дуже цікавий і запашний переклад частини « <g/> Слова о полку Ігоревім <g/> » оголошені 1928 року заходами Михайла Возняка <g/> , але поза науково-архівну бірку « <g/> За сто літ <g/> » <g/> , приступну тільки вузькому колу фахівців <g/> , вони не пішли <g/> .
doc#19 Почавши з переспівів народньопоетичних мотивів <g/> , інколи повторюючи Шевченкові засоби <g/> , вони помалу намагаються внести свіжий струм у поетичне слово <g/> , беруться за переклади чужих поетів <g/> , не боячися неологізмів та рідко вживаних слів <g/> , цікавлячись громадською поезією росіян <g/> , пересаджуючи на український ґрунт ліричну манеру Гайне тощо <g/> .
doc#19 Є в цих поетів навіть спільні куті слова <g/> , як от — у всіх трьох — бездолець <g/> .
doc#19 Кілька слів про Василя Мову <g/> .
doc#22 ) Колгоспники в « <g/> Великому концерті <g/> » на виставі « <g/> Князя Ігоря <g/> » ні сіло ні впало цитують « <g/> Слово о полку Ігоревім <g/> » ( <g/> що стилістично не має нічого спільного з оперою Бородіна <g/> ) і поводяться так <g/> , як <g/> , мабуть <g/> , поводилися б у подібній ситуації льокаї з « <g/> Плодов просвещения <g/> » Лева Толстого <g/> . </p>
doc#23 Там <g/> , в годы забав <g/> , </p><p> Ребяческой резвости полный <g/> , </p><p> Я видел <g/> : синела <g/> , шумела вода <g/> , — </p><p> Далеко <g/> , далеко <g/> , не знаю куда <g/> , </p><p> Катились все волны да волны <g/> , </p><p> опис дівчини в Козлова ( <g/> « <g/> Графине Завадовской <g/> , урожденной Влодек <g/> » <g/> , 1832 <g/> ) <g/> : </p><p> Твоя красою блещет младость <g/> ; </p><p> Ты на любовь сердцам дана <g/> , </p><p> Светла <g/> , пленительна <g/> , как радость <g/> , </p><p> И <g/> , как задумчивость <g/> , нежна — </p><p> дуже близькі до Петренка абстрактністю образу ( <g/> жаден маляр-реаліст не спромігся б відтворити ці пейзажі <g/> , цей портрет за описами поетів <g/> ) <g/> , використанням слів <g/> , що позначають родові поняття ( <g/> птахи <g/> , метелики <g/> , ліси <g/> , хвилі <g/> , краса — взагалі <g/> ) <g/> , емоційністю порівняння й епітета і — постійною проекцією всього на настрій і душу поета <g/> .
doc#24 <p> Коли ми тепер повернемося до героїні твору — Жінки <g/> , ототожнивши її <g/> , слідом за Гамораком <g/> , з Україною — а на це прямо натякає Любченко <g/> , кажучи в « <g/> Слові перед завісою <g/> » <g/> , що вона з'явиться замість уже згадуваної нами « <g/> заквітчаної героїні екзотичних танків <g/> » <g/> , — коли ми до неї повернемося <g/> , то побачимо <g/> , що її сюжетна схема другим пляном повторює щойно нами намічену <g/> .