Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Тільки мовець <g/> , що не говорить по-російськи <g/> , може елімінувати з мови русизми <g/> , тільки мовець <g/> , що не говорить по-польськи <g/> , може вилучати з мови польонізми <g/> , або <g/> , кажучи це саме словами самого А. Кримського <g/> : « <g/> Україна може служити міркою " <g/> польонізмів <g/> " ( <g/> а Галичина з свого боку міркою квазімоскалізмів <g/> ) »1. Отже <g/> , з цього погляду якісь слова типу дощенту <g/> , принаймні <g/> , плентатися або поренчата практично <g/> , з погляду конкретної мовної політики не є польонізми <g/> , бо їх уживає як свої уся Велика Україна <g/> , хоч мовознавець легко відзначить незаперечні зовнішні ознаки польського походження в них <g/> , а двомовний ( <g/> українською і польською мовою <g/> ) галичанин постійно відчуватиме їхнє польське походження <g/> . </p>
doc#81 Сама авдієнція була коротка <g/> .
doc#59 В « <g/> Енеєві й житті інших <g/> » ще можна знайти окремі прослідки такої « <g/> хвороби романтизму <g/> » ( <g/> Галочка говорить в одному місці про « <g/> змагання з прокляттям романтизму <g/> » <g/> ; mutatis mutandis це стосується й до самого автора <g/> ) <g/> , але тут їх уже треба спеціяльно вишукувати <g/> : « <g/> Колись я хотів бути вітрищем-торнадо <g/> , що до болю заціловує сухі уста <g/> , я хотів колись бути місячним променем <g/> , щоб замінятись <g/> , упавши на асфальт Берліну <g/> , у смарагдовий ( <g/> !
doc#91 Адже все <g/> , про що говорено перед цим <g/> , — теж тільки натяки <g/> , і такі чисельно незначні <g/> , так розкидані по творі <g/> , такі неусвідомлені <g/> , може <g/> , для самого автора <g/> , що їх не помітили й не здогадалися прибрати ані редактор Ю. Дольд-Михайлик <g/> , ані техредактор Й. Вайншенкер <g/> , ані головний <g/> , хоч безіменний БФ 03974. То й так само могли б трапитися натяки на інший <g/> , ненародницький підхід <g/> .
doc#73 — « <g/> Заграва <g/> » <g/> , 4 <g/> ) <g/> , видно <g/> , не задовольняють уже й самого автора <g/> , і він дедалі більше від них відходить <g/> .
doc#27 Тому ці літературні твори відбивають <g/> , поза особою автора <g/> , особу уявного читача <g/> , читача <g/> , баченого автором <g/> , а через те — своєрідне заломлення <g/> , — подруге <g/> , ще раз <g/> , — самого автора <g/> .
doc#52 Провадити літопис злочинів влади <g/> , в засягу цієї влади <g/> , серед щоденних переслідувань і провокацій <g/> , під кожночасною загрозою арешту й знищення праці й самого автора — один вияв героїзму <g/> .
doc#76 За авторами книжки українська мова має 11 прикмет <g/> , спільних з російською мовою <g/> , і 13 — із сербською <g/> ; тим самим автори виступали проти загальноприйнятого в тогочасній славістиці канону первісної єдности трьох східнослов'янських мов <g/> .
doc#4 Так постав крізь гру суперечностей і неправдоподібностей ліричний образ героя збірки — портрет самої авторки <g/> .
doc#61 Як на моє сприймання <g/> , твір захряс десь між Нечуєм-Левицьким і мемуаристикою нового часу <g/> , між старомодною побутовістю і психологічним романом <g/> , між лірикою і політикою <g/> , розпливтися в фактах дійсности <g/> , не знайшовши для них мистецького стрижня <g/> , не розв'язавши <g/> , ба може не поставивши — для самої авторки — проблеми типу і характеру <g/> .
doc#68 Так <g/> , навіть офіційно не цензуровані тексти з Радянського Союзу проходять унутрішню цензуру самих авторів - одне з найстрашніших явищ життя в країні суцільної забріханости й вдирання в чужі душі <g/> . </p>
doc#73 Все таки « <g/> Мала бібліотека МУРу <g/> » навіть у тому неповному ( <g/> було запляновано понад двадцять книжок першої черги <g/> ) і недосконалому вигляді <g/> , в якому вона здійснилася <g/> , відіграла свою позитивну ролю <g/> , показавши <g/> , що українська література еміґрації не обмежується на тих початківських <g/> , а часом і графоманських книжках <g/> , що тоді почали були появлятися при загальній дезорганізації літературного ринку і літературних взаємин взагалі коштом <g/> , природна річ <g/> , самих авторів <g/> .
doc#81 До речі <g/> , в тому самому будиночку <g/> , де жив Гопп <g/> , жив також « <g/> мій <g/> » кравець <g/> .
doc#58 <p> Як-не-як <g/> , попри всі самою авторкою створені перешкоди <g/> , попри непевність <g/> , чи їй самій була ясна остання проблема її твору <g/> , вона все таки винесла цю проблему <g/> , одна з перших у нашій літературі <g/> , і цього вистачає <g/> , щоб її « <g/> Домаху <g/> » шанувати <g/> . </p>
doc#15 ( <g/> Б. Лепкий <g/> ) </p><p> Так і його Івась грався <g/> , бувало <g/> , галасував <g/> , вовтузився <g/> , така ж сама білявенька головка <g/> , замурзаний <g/> ; замащена <g/> , задрипана сорочечка <g/> , високо підперезана жичкою <g/> .
doc#81 Якось сталося <g/> , що я з Толею були самі в комірці « <g/> для прислуги <g/> » <g/> , на столику лежала книжка Грушевського <g/> , і це навело мене на думку про мову <g/> , якою вона була написана ( <g/> хоч самої книжки я тоді не читав <g/> ) <g/> .
doc#81 <p> Я захищався <g/> : це не символічно <g/> , казав я <g/> , просто перші три літери ті самі в моєму прізвищі і в обраному <g/> , а до того ж ми зустрічатимемося коло пам'ятника Шевченкові <g/> .
doc#73 Навпаки <g/> , в романі ідеї існують не самі в собі <g/> , а через конкретні характери <g/> , через зумовлену внутрішнім єством персонажів їх поведінку <g/> . </p>
doc#77 Ні одного сюжетного напруження <g/> , ні однієї видатної події <g/> , ні одного справді яскравого характеру <g/> , за винятком самого Василя Шеремети <g/> .
doc#65 У самому викладанні нас душили обов'язковими курсами діалектичного матеріалізму <g/> , політичної економії <g/> , організації виробництва ( <g/> так <g/> , і таке було <g/> ) <g/> , історії партії <g/> , національного питання і тому подібне без кінця <g/> .