Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Наприклад <g/> , речення « <g/> Ми відійшли в глибінь віків <g/> » ( <g/> Клен <g/> ) <g/> , записане відповідно до звукових пов'язань <g/> , мало б виглядати « <g/> Мивідійшли вглибіньвіків« <g/> .
doc#40 Формально розглядаючи <g/> , речення починаються тут різно <g/> : то присудком <g/> , то підметом <g/> , то другорядним членом речення <g/> .
doc#40 Можна твердо сказати <g/> , що речення 1-4 — авторські <g/> , а речення 11-22 — Воликові <g/> , але <g/> , скажімо <g/> , речення 5-7 з таким же правом можна вважати за авторові <g/> , як і за персонажеві <g/> .
doc#40 <p> В асиндетоні <g/> , як уже сказано <g/> , речення в'яжуться інтонацією <g/> .
doc#15 <p> Проте показовіші <g/> , як уже сказано <g/> , випадки поєднання називних речень з дієслівними в одне складне <g/> , речення <g/> .
doc#15 Відповідно до цього <g/> , речення Орел для Травнічка означає орел летить або це є орел <g/> .
doc#15 І генеза називних речень <g/> , і функціонування їх показують <g/> , що вони <g/> , ці речення <g/> , нерідко дуже зв'язані з неповними реченнями ( <g/> До речі це ще один доказ на користь того <g/> , що називні речення - речення <g/> , а не просто слова чи словосполуки <g/> ) <g/> .
doc#15 Прийнявши такий погляд <g/> , Порціґ доходить дуже парадоксального висновку <g/> : взагалі такі словосполуки - речення <g/> , але в індоєвропейських мовах <g/> , де ознака всякого речення - предикативність <g/> , за речення вважати їх не можна <g/> .
doc#15 Неизвестно какой <g/> , из Рязани <g/> , гнедые лошади <g/> " - у своєму запереченні того <g/> , що називні слова і словосполуки - речення <g/> , Булаховський не заперечує однак того <g/> , що функціонально вони можуть виступати як речення або заступники їх <g/> .
doc#40 Речення такого типу окреслюють стани і настрої особи <g/> , які не постають як наслідок її свідомої волі <g/> , свідомо спрямованого бажання <g/> .
doc#40 Речення типу « <g/> Еней од рани шкандибає в крові із строю в свій намет <g/> » ( <g/> Котл <g/> .
doc#40 речення на -но <g/> , -то і безособово-пасивні речення <g/> ) назва дійової особи <g/> , якщо з'являється <g/> , то може стояти тільки в орудному відмінку <g/> . </p>
doc#40 <p> Речення <g/> , зв'язані між собою в одну цілість засобами асиндетону <g/> , або паратакси <g/> , або гіпотакси <g/> , творять собою єдність <g/> , яка має в граматиці назву складного речення <g/> .
doc#56 Речення розмовно- « <g/> неорганізоване <g/> » ( <g/> як « <g/> неорганізовані <g/> » лати на новомодних штанях <g/> , як « <g/> неорганізоване <g/> » нестрижене волосся <g/> , на якому добре заробляють перукарі <g/> ) <g/> .
doc#40 Речення цього типу французький лінґвіст Ж. Вандрієс слушно назвав афективними <g/> . </p>
doc#40 Речення цього типу більше поширені на заході української території <g/> , в літературній мові використовуються вони не часто <g/> . </p>
doc#40 РЕЧЕННЯ </p><p> Усяке поєднання слів <g/> , пов'язаних між собою значенням і граматично <g/> , зветься словосполученням <g/> .
doc#15 Речення <g/> , приміром <g/> , ніч край вікна або в пітьмі ефірній усміхи зір ні функціонально <g/> , ні інтонаційно абсолютно не відрізняються від своїх сусідів <g/> .
doc#40 Речення це можна виводити з « <g/> Багато люду назбиралось звідусіль <g/> » або под <g/> .
doc#40 Копенгаґа-Букарешт <g/> , 1943. </p><p> РЕЧЕННЯ </p><p> ( <g/> СИНТАКСА <g/> ) </p><p> ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ </p><p> § 13. ЧЛЕН РЕЧЕННЯ </p><p> Найменша синтаксична одиниця мови — це так званий член речення <g/> .