Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#68 <p> Чи треба казати <g/> , що метода зсувів понять і образів <g/> , мерехтіння їх у переходах з одного в одне - відповідає достоту тій визначальній рисі кращих поезій Стуса <g/> , яка полягає <g/> , як уже сказано <g/> , в тому <g/> , щоб подавати своє внутрішнє життя <g/> , народження й заникання почувань і ідей не в їхніх статичних наслідках <g/> , а в самому формуванні <g/> ?
doc#68 Таких поезій небагато <g/> , і вони не потребують критичного коментаря <g/> . </p>
doc#68 У кількох випадках навіть вільний вірш стає тісним <g/> , щоб схопити натуралістичні деталі й базарно-вуличну мову <g/> , і тоді в збірці поезій знаходимо кусні тільки злегка ритмізованої прози <g/> .
doc#68 <p> Прагнення бути й лишатися мужнім визначило навіть графічні особливості Стусових поезій <g/> .
doc#81 <p> За тему я взяв « <g/> Мова і стиль політичної лірики П. Г. Тичини <g/> » <g/> , а будувалася праця на збірці поезій Тичини « <g/> Партія веде <g/> » <g/> .
doc#99 ) </p><p> Читач сам оцінить майстерну плинність мови й ритмів <g/> , рідкісну в щойно другій збірці поезій <g/> .
doc#7 <p> Всякий протест проти цієї реставраційно-мавпувальної яловости зустрічається галасом <g/> , що от <g/> , мовляв <g/> , тягнуть нас від І в р о п и до примітивізму селюка <g/> , що зводять українську поезію з європейського рівня <g/> .
doc#19 Він закінчує поезію словами <g/> : </p><p> Як стануть у лаву такі вояки <g/> , </p><p> То більш порятують <g/> , аніж козаки <g/> ! </p>
doc#19 <p> Т. Шевченко </p><p> Коли про поезію Василя Мови писали мало <g/> , то про його прозу не писали нічого <g/> .
doc#21 Коли я нагадав йому про поезію Леоніда Лимана <g/> , що була в редакційному портфелі <g/> , він заявив <g/> , що Лиман умістив десь шкідливу статтю про “ <g/> Арку <g/> ” <g/> , а до того ще в розмові з кимось назвав його <g/> , Нижанківського <g/> , “ <g/> сволоччю <g/> ” <g/> , а тому Лимана вигнали з “ <g/> Трибуни <g/> ” і не місце йому і в “ <g/> Арці <g/> ” <g/> .
doc#26 <p> На закінчення цієї частини наших міркувань мусімо ще раз кинути оком на поезію « <g/> На вічну пам'ять Котляревському <g/> » <g/> .
doc#28 А якщо його неоклясицизм подекуди викристалізуваніший <g/> , довершеніший у собі <g/> , ніж у Зерова ( <g/> не поетичною майстерністю <g/> , а скутістю світогляду <g/> ) <g/> , то це не підносить поезію Филиповича над поезію Миколи Зерова <g/> .
doc#29 Так <g/> , вони любили українську поезію тих і трохи раніших років <g/> , — не боязких колосимволістів Філянського або Вороного <g/> , а саме Тичину — так <g/> , і дуже <g/> ! </p>
doc#33 « <g/> Вона навчила його цінувати поцілунок <g/> , що досі йому нікчемною забавкою здавався <g/> , та все інтимне плетиво жаги <g/> , що виробила людськість за час від кам'яного віку дотепер <g/> » <g/> , вона навчила його цінити поезію осени <g/> , вона перша зрозуміла його власну вдачу й душу <g/> . </p>
doc#33 У протилежність цьому дикція Підмогильного завжди лишається мужньою <g/> , карбованою <g/> , іронічною й тверезою <g/> , він ніколи не збивається в « <g/> Місті <g/> » на поезію в прозі – вічна біда нашої прози <g/> .
doc#34 Пише він поезію чи прозу <g/> , — він однаково лишається поетом <g/> .
doc#47 І далі поетка об'єктивізує поезію <g/> , роблячи її ліричним героєм не я <g/> , а ти ( <g/> чув ти сколих <g/> ; ти не був на сонці й досі <g/> ; ти раптом спам'ятавсь <g/> , — усе це в суб'єктивній ліриці <g/> ) <g/> , витворюючи в деяких віршах примхливу й химерну гру переходів від ти до я і знов до ти <g/> , своєрідну формальну діялогічність <g/> .
doc#47 У ретроспекті вона виявляє свою єдність у тому <g/> , що все життя Лятуринська намагалася через свою поезію збудувати навколо себе уявний світ <g/> . </p>
doc#49 А він <g/> , побут <g/> , такий же непорушний <g/> , як і сміх сонця <g/> , як політ пари чайок <g/> , як той вітер <g/> , що наскрізним образом проходить крізь усю поезію — колишучи куряву над сірим шляхом і нахиляючи рукав тополі <g/> . </p>
doc#49 <p> Тому і перший вихід батька на шлях ( <g/> і в поезію <g/> !