This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#68 | навіть графічні особливості Стусових | поезій | <g/> . Багато поетів починають рядок великою |
doc#68 | навіть не включав би їх до своєї збірки <g/> . Таких | поезій | небагато <g/> , і вони не потребують критичного |
doc#68 | дорозі болю <g/> » <g/> . Що <g/> , звичайно <g/> , не виключає й таких | поезій | <g/> , де самота чисто особиста <g/> , надто в часи |
doc#47 | не буде <g/> . </p><p> Якби давати назву третьому циклові | поезій | « <g/> Туги <g/> » <g/> , це була б Самота і Смерть <g/> . « <g/> Ти сам з собою |
doc#47 | заступила тут дитинства <g/> ? Той <g/> , хто хотів би з цих | поезій | вичитати історію авторчиного дитинства чи хоч |
doc#47 | Лятуринської <g/> . Те <g/> , що можна було вичитати з її | поезій | <g/> , тут висловлюється просто і щиро <g/> . Для |
doc#50 | . Шевченко колись не наважився вставити в | поезію | слово університет ( <g/> « <g/> У Бильні <g/> , городі |
doc#49 | тополі <g/> . </p><p> Тому і перший вихід батька на шлях ( <g/> і в | поезію | <g/> ! <g/> ) <g/> , який можна було б сприйняти емпірично <g/> : </p> |
doc#34 | лежить у мистецькій методі Осьмачки <g/> . Пише він | поезію | чи прозу <g/> , — він однаково лишається поетом <g/> . Для |
doc#19 | раттю — вчену громаду <g/> . Він закінчує | поезію | словами <g/> : </p><p> Як стануть у лаву такі вояки <g/> , </p><p> То більш |
doc#33 | тверезою <g/> , він ніколи не збивається в « <g/> Місті <g/> » на | поезію | в прозі – вічна біда нашої прози <g/> . Це йому |
doc#26 | наших міркувань мусімо ще раз кинути оком на | поезію | « <g/> На вічну пам'ять Котляревському <g/> » <g/> . Контраст |
doc#28 | ) <g/> , то це не підносить поезію Филиповича над | поезію | Миколи Зерова <g/> . Може навіть навпаки <g/> . Бо поезія |
doc#81 | справила на мене величезне враження <g/> . Я написав | поезію | під цим враженням і прочитав її Миші <g/> . Там була |
doc#63 | Барчиної поезії <g/> . Бо він повертає нашу | поезію | і до джерел українського символізму — |
doc#47 | писана співаночка <g/> . І далі поетка об'єктивізує | поезію | <g/> , роблячи її ліричним героєм не я <g/> , а ти ( <g/> чув ти |
doc#68 | за вкрай невдячне завдання перекладати | поезію | прозою <g/> , можна було б перефразувати наш вірш |
doc#21 | секретар <g/> , а як редактор <g/> . Коли я нагадав йому про | поезію | Леоніда Лимана <g/> , що була в редакційному |
doc#94 | знаходимо в дуже виразному контексті <g/> . Кажу про | поезію | « <g/> Саул <g/> » ( <g/> 1860 <g/> ) <g/> . Шевченко пише про те <g/> , як сталося |
doc#19 | , Україно <g/> , </p><p> Оце твої діти <g/> . </p><p> Т. Шевченко </p><p> Коли про | поезію | Василя Мови писали мало <g/> , то про його прозу не |