Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 ці факти <g/> . " <g/> Одним з перших письменників <g/> , - пише Перльмуттер <g/> , - що запровадив називні в прозу <g/> ,
doc#62 загумінкових умовах Російської імперії <g/> . " <g/> Я <g/> , - пише він <g/> , - власне <g/> , не переконаний <g/> , що допомога
doc#12 напр <g/> . <g/> : широчінь-широчині <g/> . </p><p> 7. У наростку -тель пишемо завжди е <g/> , напр <g/> . <g/> : учитель <g/> , мислитель <g/> . </p><p> 8.
doc#12 , -юсіньк- і в згрубілому наростку -ісіньк- пишемо ь після н <g/> , напр <g/> . <g/> : маленький <g/> , сестронька <g/> ,
doc#12 зливаються в поправній українській вимові <g/> . Писати треба в таких випадках ту літеру <g/> , що відповідає
doc#102 , дуже здібний <g/> , засвоює все моментально <g/> . Писав він майже без помилок чи без помилок <g/> , а в ті роки
doc#35 її співу <g/> . Він забув свої ж слова <g/> , що в епоху воєн « <g/> писати на залізі треба <g/> » <g/> , він зрікся меча <g/> , утратив віру
doc#93 , а театр — « <g/> справжній театр народу <g/> » <g/> . «Ґардієн <g/> » писав про « <g/> виставу найвищого калібру <g/> » <g/> , а Чхіквадзе
doc#84 . Коцюбинський в оповіданні « <g/> На острові <g/> » пише <g/> , як надував вітер <g/> , безпардонний морський
doc#9 статті « <g/> Указ проти руського язика <g/> » « <g/> Правда <g/> » писала <g/> : « <g/> Настигла ж пора для галицьких русинів
doc#71 і наст <g/> . <g/> ; 33 <g/> , с. 177 і наст <g/> . <g/> ] чи « <g/> Історію Русів <g/> » писано російською мовою <g/> . І хоча в творах Сковороди
doc#72 Залозного є характеристичні слова <g/> : автор пише <g/> , що рецензенти першого видання " <g/> кажуть <g/> , <g/> . <g/> . що <g/> …
doc#72 слова та за відсутністю преси <g/> , кожний автор писав не тільки своїм особливим правописом <g/> , але й
doc#72 прав і талановиті журналісти <g/> , автори пишуть мовою <g/> , пересипаною русизмами та
doc#12 вимову цих останніх <g/> . Зокрема апостроф пишемо після губних б <g/> , п <g/> , в <g/> , ф <g/> , м завжди <g/> , крім тих слів <g/> ,
doc#81 жалят <g/> , как змеи в овсе <g/> » <g/> . Любченко Аркадій пише в своєму щоденнику <g/> , що зустрів Штепу й Дудіна в
doc#68 його <g/> . </p><p> Колись Драгоманів сказав <g/> , що можна було б писати дві історії української літератури — історію <g/> ,
doc#68 приватних архівах <g/> . У наш час можна було б писати й третю історію української літератури —
doc#40 , волоський ( <g/> етимологічно треба було б писати гадячський <g/> , брязчати <g/> , волошський <g/> ) <g/> , але для
doc#81 . Догадько не писав наукових праць <g/> , та і хто б писав їх у ті страшні роки арештів <g/> , заслань і