Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#22 Вони мають значення тільки як загальне тло <g/> , що на ньому яскравіше помітні дві принципові помилки авторові <g/> .
doc#40 Тяжче визначити тип відмінювання тих pluralia tantum <g/> , що кінчаються на -и <g/> , -і. В давальному <g/> , орудному й місцевому відмінку вони мають правда <g/> , звичайні закінчення -ам ( <g/> -ям <g/> ) <g/> , -ами ( <g/> -ями <g/> ) <g/> , -ах ( <g/> -ях <g/> ) <g/> , тільки іменники люди <g/> , кури <g/> , гуси <g/> , діти <g/> , сіни <g/> , сани <g/> , груди проти норми мають у цих відмінках пом'якшений кінцевий приголосний основи ( <g/> людям <g/> , курям <g/> , гусям <g/> , дітям і т. д. <g/> ) <g/> , а в орудному відмінку вони поруч звичайного закінчення -ями можуть мати -ми ( <g/> курми <g/> , людьми <g/> , гусьми <g/> , дітьми <g/> , сіньми <g/> , саньми <g/> , грудьми <g/> , а також ворітьми від ворота <g/> ; паралельно — грудима і дверима <g/> ) <g/> , Тяжче зорієнтуватися в
doc#40 <p> Крім дієслова <g/> , інфінітив може прилягати також до прикметників і прислівників <g/> , переважно тоді <g/> , коли вони мають функцію присудка <g/> , напр <g/> .
doc#84 Віра — велика річ <g/> , але ніяка віра в еліту <g/> , в провід <g/> , в партію <g/> , в дух нації <g/> , в клясову правду <g/> , в чорта чи янголів не допоможе <g/> , якщо люди не будуть розуміти <g/> , з чим вони мають справу <g/> . </p>
doc#40 <p> Характеристично для займенників також те <g/> , що вони мають дуже обмежене число коренів і що в них дуже мало розвинений словотвір за допомогою наростків і приростків <g/> .
doc#50 Отже <g/> , відновлення певних елементів байронічної поеми в « <g/> Поеті <g/> » явне <g/> , але і вони мають другорядне значення <g/> . </p>
doc#40 Щождо числівників від одинадцять до дев'ятнадцять <g/> , то і вони мають кінцевий наголос у непрямих відмінках при закінченнях -ьох <g/> , -ьом <g/> , -ьома ( <g/> одинадцятьох <g/> , вісімнадцятьма <g/> ) <g/> , але при закінченні -и <g/> , наголос переважно лишається нерухомим <g/> , хоч подекуди тепер уже і тут переноситься на закінчення <g/> , так що можна припускати <g/> , що вони кінець-кінцем підляжуть загальній тенденції <g/> .
doc#12 <p> Д <g/> ) в закінченнях 2 і 3 особи однини і 1 і 2 особи множини форми теперішнього часу дієслів І відміни <g/> , тоді як дієслова II відміни мають тут и <g/> , напр <g/> .
doc#40 Натомість орудний і почасти родовий відмінки мають силу різних функцій <g/> , але в багатьох випадках вони наближаються до прислівників <g/> , виявляючи цим тенденцію випасти з системи іменника <g/> .
doc#96 І досі з чотирьох літературних журналів два мають назви <g/> , взяті з мітології <g/> , — Скірнір і Ф'єльнір ( <g/> інша назва бога Одіна <g/> ) <g/> , та це тільки літературна гра <g/> .
doc#40 <p> Іменники жіночого роду 1-ої відміни двоскладові мають численну групу слів <g/> , що мають постійний наголос на основі <g/> .
doc#40 Під впливом цього деякі дієслова мають у теперішньому часі подвійні форми <g/> , напр <g/> .
doc#40 Приголосні с <g/> , з мають трохи менші можливості <g/> , бо вони завжди м'які перед і і завжди тверді перед и <g/> ; африкати ц <g/> , дз теж завжди м'які перед і і завжди тверді не тільки перед и <g/> , а і перед е ( <g/> наприклад <g/> , сіль <g/> , зірка <g/> , ціп <g/> , дзінь — вимова с'іл' <g/> , з'ірка <g/> , ц'іп <g/> , дз'ін' <g/> ; характеристична відміна прикметників з основою <g/> , що кінчається на -ц- типу білолиций <g/> : вони мають форми білолиця ( <g/> білолиц'а <g/> ) <g/> , білолицього ( <g/> білолиц'ого <g/> ) <g/> , білолицю ( <g/> б'ілолиц'у <g/> ) з палаталізованим ц' <g/> ; але білолиций <g/> , білолице з твердим ц <g/> , бо
doc#40 Нульове закінчення мають <g/> : вечерниць <g/> , висівок <g/> , віжок <g/> , збоїн <g/> , конопель <g/> , лижов <g/> , ножиць <g/> , ночов <g/> , помий <g/> , порічок <g/> , роковин <g/> , сухот <g/> , христин <g/> … </p>
doc#40 Найбільше значення мають праці <g/> : </p><p> Борис Ткаченко <g/> .
doc#40 Це наростки -ай ( <g/> -яй <g/> ) <g/> , зв'язаний з кінцевим наголосом ( <g/> горлай <g/> , гультяй <g/> ) <g/> , -ака ( <g/> яка <g/> ) <g/> , з наголосом на наростку ( <g/> вояка <g/> , кусака <g/> , посіпака <g/> ) <g/> ; здебільшого таке саме значення мають і наростки -ло ( <g/> -йло <g/> ) ( <g/> гарикало <g/> , бовкало <g/> , шукайло <g/> ) <g/> , -ко ( <g/> хвалько <g/> , чванько <g/> , хапко <g/> , забудько <g/> , незнайко <g/> ) і -ун ( <g/> брехун <g/> , ласун <g/> , сопун <g/> ; дикун <g/> ) <g/> , зв'язаний з кінцевим наголосом <g/> .
doc#40 <p> Не зв'язані з просторовими стосунками значення мають приростки по- і зне- <g/> .
doc#65 Ці зсуви мають також більший теоретичний інтерес <g/> .
doc#40 Проте для поплутаности фактів у іменників на -р характеристично <g/> , що деякі іменники твердої групи на -р у називному відмінку множини мають закінчення -і замість -и звірі <g/> , комарі <g/> , майстрі <g/> , тягарі <g/> , кнурі <g/> . </p>
doc#40 Прислівники від прикметників з наростком -к ( <g/> ий <g/> ) з кінцевим наголосом мають нахил переносити наголос на початок <g/> , напр <g/> .