Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Наголос при дві мав би бути гілки <g/> ) <g/> .
doc#81 Узбережні чорноморські пункти треба б було порівняти з моїм Кримом — вони були тепер наймодніші <g/> , сам Сталін їздив до Сочі <g/> , де мав « <g/> дачу <g/> » <g/> , а також хотілося впізнати краї <g/> , де поневірявся в експедиціях російського війська проти горян Олександер Бестужев-Марлінський <g/> , об'єкт моєї найдовшої <g/> , найуспішнішої і найцікавішої для мене доповіді на семінарі Марµарити Ґабель у студентські роки <g/> , хоч я і не накладав життям — я знав <g/> , що болота там висушено <g/> , малярію вигнано <g/> , і сліди горян стерто <g/> .
doc#31 Саме починалася публікація двомісячника « <g/> Вапліте <g/> » <g/> , фактичним редактором якого був Хвильовий ( <g/> формально — безособова « <g/> редколеґія <g/> » <g/> ) 3 <g/> , і журнал мав бути трибуною не тільки для здійснення загальної літературної програми Хвильового <g/> , але й для публікації його дальших памфлетів <g/> .
doc#81 Хоч я був добре знайомий з керівниками Комітету й мав легкий доступ до вольового й завжди наступального Володимира Кубійовича і його лагіднішого й більш джентльменського заступника Костя Паньківського ( <g/> перший був <g/> , з його польськими зв'язками <g/> , новаком серед традиційної еліти <g/> , другий справді належав до неї <g/> , і то в розмірно найаристократичнішому прошарку <g/> , себто в другому поколінні — максимум можливої переємности в новотвореній галицькій цивільній еліті <g/> ) <g/> , не кажучи вже про керівника культурного відділу Михайла Кушніра <g/> , все таки УЦК був установою <g/> , з неминучими рисами бюрократизму <g/> , а його головна цілеспрямованість була на охорону сякого-такого рівня добробуту української людности <g/> , на її правну охорону <g/> , поскільки
doc#81 На це Каганович мав просте заперечення <g/> .
doc#72 Кожен мав <g/> , прибувши на головний вокзал <g/> , осібно підійти до каси й українською мовою попросити квиток <g/> .
doc#78 Тим часом полтавець Котляревський зовсім не конче мав писати достеменно полтавською говіркою <g/> , і звенигородчанин Шевченко міг дуже далеко відходити від рідної говірки <g/> .
doc#21 Альманах МУРу взяли ульмські революційні демократи ( <g/> вони умудрилися видати його без коректи <g/> , а Костюк <g/> , що від МУРу мав доглянути це видання <g/> , захопився іншими справами і пустив видання на самопас <g/> .
doc#81 Пізніший Довженків « <g/> Аероград <g/> » <g/> , зроблений уже поза межами України ( <g/> листопад 1935 <g/> ) <g/> , не мав уже й цієї риси <g/> .
doc#81 Отже <g/> , я <g/> , не належавши до « <g/> громадськости <g/> » <g/> , не мав можливости бачити першої редакції чи може й перших редакцій п'єси <g/> .
doc#0 ) <g/> , але автор не мав змоги перевірити ці відомості <g/> . </p>
doc#81 У науці він не мав часу лишити жадного сліду <g/> . </p>
doc#98 Медична комісія <g/> , що збирала антропологічні матеріяли про євреїв на Україні <g/> , здивовано констатувала <g/> , що за вимірами тіла він не мав єврейських рис <g/> , усі — українські <g/> .
doc#81 Не диво <g/> , що він не мав щастя мати видатних учнів <g/> .
doc#81 Одначе дальших наслідків цей епізод не мав <g/> , і жадним переслідуванням я не підпав <g/> , і в чому була справа <g/> , я так ніколи й не довідався <g/> . </p>
doc#93 І коли стомлені актори відповіли на оплески оплесками ( <g/> звичай цей запровадив Сталін <g/> , коли не мав що робити під час затяжних овацій <g/> ) <g/> , — це була оргія оплесків <g/> .
doc#81 Телефона в Харкові я так таки ніколи не мав <g/> .
doc#81 Трагедія Павла Георгійовича <g/> , якщо можна до нього застосувати таке голосне слово <g/> , полягала в тому <g/> , що він поняття не мав <g/> , що на світі існує Україна <g/> .
doc#81 <p> Так <g/> , Булаховський тоді не мав щастя зі студентами <g/> .
doc#81 Я не мав жадоби їх упізнати <g/> , не вгризався в їхню душу і в обставини їхнього життя <g/> , так <g/> , як я не цікавився історією будинка <g/> , де я жив <g/> , або історією фотеля <g/> , на якому сидів <g/> .