Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 <p> Звідси пропаґандивний підхід до літератури <g/> .
doc#16 Тепер ми бачимо <g/> , що в своїй теорії літератури Донцов прийшов до цілковитого заперечення всього елітарного <g/> , виявивши недвозначно свою орієнтацію на « <g/> чернь <g/> » <g/> .
doc#16 викликало як реакцію політичну творчість " <g/> Вісника <g/> " <g/> , так вузьке розуміння Драгомановим нашої літератури як " <g/> літератури плебейської <g/> " <g/> …
doc#18 Франко не лишився глухим до модерну і його техніки <g/> , але в сенсі загальної оцінки літератури і її відповідальности був традиціоналістом <g/> .
doc#18 <p> Але та зміна настанов і вимог до літератури <g/> , що її тепер переживаємо <g/> , не закриває нам вартости « <g/> Мойсея <g/> » ані як досконалого в своїй майстерності мистецького твору <g/> , ані як людського документу незвичайної щиросте <g/> , ані як філософського твору про суть історії <g/> , національного і особистого життя <g/> . </p>
doc#18 — Українська література серед інших літератур світу <g/> .
doc#19 До цього ряду загублених талантів <g/> , поруч Манжури <g/> , Микола Зеров залучив Свидницького <g/> , цієї <g/> , за висловом Сергія Єфремова <g/> , « <g/> пропащої сили <g/> » <g/> , підкреслюючи <g/> , що був Свидницький невдаха з невдах <g/> , претендуючи на перше місце для нього в цьому пантеоні трагічних постатей нашої літератури XIX сторіччя <g/> . </p>
doc#19 У найпесимістичнішій поезії « <g/> Думки засланця <g/> » <g/> , знаній нам з редакції 1877 року <g/> , де поет доходить розпучливого висновку про неминучу марну смерть <g/> , про те <g/> , що йому « <g/> слави собі і Україні добра не надбать <g/> » <g/> , за звичною для тогочасної української літератури темою все таки <g/> , навіть у самому зверненні до смерти <g/> , звучить хвала життю <g/> : </p><p> Ой <g/> , підожди ж ще хоч рік <g/> , моя любая <g/> ! </p>
doc#19 Він вужчий від багатьох своїх сучасників <g/> : і від Панька Куліша <g/> , що знав і особисту лірику <g/> , і загально- філософську <g/> , і від Щоголева з його здатністю об'єктивного опису <g/> , і від Старицького з його панславістичними закликами <g/> , з його темами з всесвітньої історії і літератури ( <g/> « <g/> Дочка Ієвфая <g/> » тощо <g/> ) і з його лірикою природи <g/> .
doc#19 Тема цих <g/> , як їх зве автор <g/> , « <g/> драматичних образів <g/> » — в українській літературі не нова <g/> .
doc#19 Але <g/> , коли виходити не з задумів <g/> , а з того <g/> , що наявне в творі <g/> , то маємо право говорити про рідкий взагалі і чи не єдиний у нашій літературі роман у діялогах <g/> .
doc#19 Пора цьому письменникові-експериментаторові <g/> , попередникові експресіонізму в таких творах як « <g/> Троїсте кохання <g/> » й « <g/> Старе гніздо і молоді птахи <g/> » <g/> , прозаїзаторові поетичної мови й метрики <g/> , посісти заслужене місце в історії нашої літератури й на книжковій полиці нашого читача <g/> . </p>
doc#19 <p> Найважливіша література про </p><p> Василя Мову <g/> , згадана в статті </p><p> М. Уманець ( <g/> Комаров <g/> ) <g/> .
doc#20 Я рятував українську літературу ( <g/> МУР <g/> !
doc#22 В суті речі весь перехід від того <g/> , що звуть « <g/> народницьким <g/> » або « <g/> етнографічним <g/> » періодом нашої літератури <g/> , до нового етапу її розвитку був переходом від літератури <g/> , приліпленої до свого ґрунту <g/> , як біла хатка до чорноземлі <g/> , — до літератури <g/> , відірваної від свого ґрунту і спраглої віднайти його <g/> .
doc#22 Те <g/> , що було сказане в нашій літературі <g/> , пізніше і іноді менш глибоко з'являється в чужих літературах <g/> .
doc#22 Її поставила наша література <g/> .
doc#22 З літературного боку це типовий пересічний продукт американської літератури <g/> .
doc#23 Ця настанова фактично сприйнята в радянській історіографії української літератури <g/> , тільки що виключено з неї тих письменників <g/> , що вважаються за реакційних <g/> .
doc#24 Може тільки тепер законюються паростки нового періоду в розвитку української духовости <g/> , в піднесенні української літератури <g/> .