Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#13 Він зродився з чужинецьких перекотів через пошматоване тіло України <g/> , він — це новий варіянт Маланюкового степового прокляття людини української <g/> . </p>
doc#15 <p> ( <g/> П. Усенко <g/> ) </p><p> Під зерно землю готовить плуг <g/> , </p><p> Людина <g/> …
doc#16 Те саме з Шевченком <g/> , який мріяв про суспільство рівних людей <g/> , про суспільство-родину <g/> , де « <g/> врага не буде супостата <g/> , а буде син і буде мати <g/> , і будуть люди на землі <g/> » <g/> , — а Донцов робить з нього ненависника і мальтретанта « <g/> гречкосіїв <g/> » <g/> , з яких Донцов хоче зробити об'єкт зневаги й глуму <g/> .
doc#16 Про це добре говорив І. Сільоне в своїй промові на конференції Пен-клюбів <g/> : « <g/> Тепер кожній серйозній людині повинно бути ясно <g/> , що не можна зформувати жадного осуду кризи нашого часу інакше <g/> , як на основі її загального характеру <g/> .
doc#16 Можна жадати <g/> , щоб література з однобічної й викривленої людини виховувала цілісну й гармонійну <g/> , а можна жадати <g/> , щоб цілісну і гармонійну людину вона перетворювала на однобічну й партійно-засліплену <g/> . </p>
doc#18 Але тут це вже не тільки геніяльне вчуття <g/> , а розгорнена філософія історії людства і кожної індивідуальної людини <g/> .
doc#19 І робити не хоче <g/> , бо бач <g/> , ручки білі <g/> , щоб не почорніли <g/> » ( <g/> « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> ; « <g/> Бодай той непрощений був <g/> , хто видумав таку нелюдяну науку <g/> » ( <g/> « <g/> Люборацькі <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Письменники з болем стверджують <g/> , як виходять із школи люди <g/> , далекі від свого народу ( <g/> « <g/> Московська школа на нашій Україні багато одрізнила луччих людей од свого народу <g/> , од свого плем'я <g/> , од сім'ї <g/> , од батька й матері <g/> » — « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> , які вони не здатні до творчої праці <g/> , як спроможні тільки паразитично висмоктувати соки зі своєї родини <g/> , а значить і зі свого народу <g/> , як це робить Лемішковський у « <g/> Причепі <g/> » <g/> , Антось і Мася в « <g/> Люборацьких <g/> » <g/> , Михайло й Петро в « <g/> Суєті <g/> » <g/> .
doc#22 <p> Багато говориться про страх <g/> , що панує над сучасною людиною <g/> .
doc#22 <p> Бо є своя солодкість у безґрунтянстві і в жадобі ґрунту <g/> , і ще не знати <g/> , де першопричина сучасного безґрунтянства <g/> : в зовнішній механіці воєн і революцій <g/> , — чи в тому <g/> , що в душі людини зродилася дика туга за безґрунтям <g/> ?
doc#22 Принаймні <g/> , так нам говорить наша література <g/> , а ми бачили <g/> : якщо хто- небудь знає майбутнє людини <g/> , то тільки література <g/> . </p>
doc#22 Але вона показує нам <g/> , куди йде людина <g/> .
doc#22 Дон Кіхот стає героєм цих людей і зразком поведінки покоління <g/> . </p>
doc#22 <p> Надія <g/> , що добро постає виключно з волі одиниці в виклику до фактів і законів дійсності <g/> , ця надія безпосередньо зв'язана з сподіванням <g/> , що рятунок людства лежить у реформі людини <g/> .
doc#22 У Куліша герой не знає <g/> , хто його союзники і хто вороги <g/> , він іде зі своїми проектами про реформу людини до ворогів людини — до совєтського РНК <g/> , він відштовхує від себе своїх справжніх спільників ( <g/> Любуня <g/> ) і тим приводить їх до загибелі <g/> , а самого себе до поразки <g/> .
doc#22 У Куліша герой не знає <g/> , хто його союзники і хто вороги <g/> , він іде зі своїми проектами про реформу людини до ворогів людини — до совєтського РНК <g/> , він відштовхує від себе своїх справжніх спільників ( <g/> Любуня <g/> ) і тим приводить їх до загибелі <g/> , а самого себе до поразки <g/> .
doc#22 Наприклад <g/> , « <g/> Русский вопрос <g/> » К. Сімонова — це своєрідна суміш цього образу Америки зі специфічно російським комплексом духового спроституювання людини пера <g/> , в даному випадку журналіста <g/> , хоч міг би це бути й письменник типу самого Сімонова або Малишка <g/> . </p>
doc#24 В п'ятій частині « <g/> Танок міського вечора <g/> » автор дає літературну ілюстрацію гасла Хвильового « <g/> орієнтації на Европу <g/> » <g/> : тут починається гімн вольовій людині <g/> .
doc#24 В ній дивним способом поєднані дві <g/> , здавалося б <g/> , протилежні й несполучні речі <g/> : визнання об'єктивности світу й визнання людини центром світу й мірилом речей <g/> .
doc#24 Це апотеоза людини <g/> , що опанувала сама себе <g/> , апотеоза дорослої <g/> , мужньої людини <g/> , що не сліпо йде за своїми почуттями <g/> , а в техніці <g/> , в точності <g/> , в суворому розрахунку спляновує їх на організацію життя <g/> , на скорення пасивно-улягаючої матерії природи <g/> , в найвищому своєму вияві і в найвищій синтезі з силами природи — в будуванні <g/> .
doc#24 Це апотеоза людини <g/> , що опанувала сама себе <g/> , апотеоза дорослої <g/> , мужньої людини <g/> , що не сліпо йде за своїми почуттями <g/> , а в техніці <g/> , в точності <g/> , в суворому розрахунку спляновує їх на організацію життя <g/> , на скорення пасивно-улягаючої матерії природи <g/> , в найвищому своєму вияві і в найвищій синтезі з силами природи — в будуванні <g/> .