Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#47 <p> Женуть людей вельможці на поталу <g/> . </p>
doc#47 Вмерла світла мати її дитинства <g/> , мати людей <g/> .
doc#47 Уже в статті про писанки <g/> , кажучи про людей <g/> , що в орнаменті писанок не знаходять символів <g/> , Лятуринська твердить <g/> , без доказів <g/> , що <g/> , мабуть <g/> , вони там є <g/> , а далі одверто заявляє <g/> : « <g/> А якщо справді нема — мусять бути <g/> !
doc#47 Цінність їх поза цим головне в їхній спогадовій частині <g/> , в конкретних характеристиках людей і їхніх творів <g/> .
doc#51 Покоління це <g/> , як і кожне інше <g/> , складалося з людей різних маштабів і різних можливостей <g/> .
doc#64 І далі Любченко прямо засуджує це <g/> : « <g/> Чудна і просто погана вдача всіх оцих людей — одне слово <g/> , обивательщина <g/> » <g/> .
doc#64 Ми докладно довідуємося про харчові обмеження Любченка <g/> , але не довідуємося про ті тисячі і десятки тисяч людей <g/> , що вмирали і вмерли з голоду <g/> … </p>
doc#64 Але й тепер можна з цього свідчення зробити чимало важливих висновків про людей часів німецької окупації <g/> , про те <g/> , як тоді було в Україні і чи мусіло так бути <g/> . </p>
doc#69 Вони <g/> , ці реабілітації <g/> , були конечні в поході живих людей з-під мороку совиних крил <g/> . </p>
doc#72 Але таких людей було мало <g/> . </p>
doc#72 Першій <g/> , численнішій групі <g/> , українізація допоможе вийти з непевного стану “ <g/> ні тут <g/> , ні там <g/> ” <g/> ; національні почуття другої групи слід шанувати <g/> , а людей з її середовища прихиляти до української культури й української мови <g/> , що є засобом вияву тієї культури <g/> , їхнім блиском <g/> , привабою <g/> , без будь-якої примусовости ( <g/> “ <g/> Будівництво <g/> ” 31 <g/> , 61 і далі <g/> ; Скрипник 151 <g/> ) <g/> .
doc#78 ради мордувать людей <g/> » ( <g/> VI <g/> , 94 <g/> ) <g/> ; часто вживані нестягнені прикметники 18 <g/> ) <g/> ; чергування приголосних у 1 особі одн <g/> .
doc#80 А ось люди <g/> : « <g/> Він бачить перед собою голод <g/> , злидні <g/> , одчай <g/> , людей <g/> , які дійшли до межі <g/> , людей <g/> , які вже перестали бути ними <g/> , кістки черепів <g/> , суглоби пальців <g/> , згаслі очі <g/> , брудне ганчір'я <g/> , що прикриває неприкриту ( <g/> sic <g/> !
doc#81 Сірість опанувала поведінку людей і їхню одежу <g/> , і це гармонійно ввійшло в міський пейзаж <g/> .
doc#81 Микола Вікторович був інженер <g/> , людина українського роду <g/> , далекий родич Вернадських ( <g/> які по війні виписали його з родиною з Европи до Нью-Гейвену в Америці <g/> ) і одна з найбезладніших людей <g/> , яких я будь-коли бачив <g/> .
doc#81 Що ще об'єднувало цих людей <g/> , був патологічний нахил до хорового співу <g/> .
doc#81 Ні серед критики <g/> , ні серед діячів театру взагалі й « <g/> Березоля <g/> » зокрема <g/> , ні серед публіки він не мав людей його рівня <g/> , здатних його розуміти <g/> .
doc#81 Він дуже зрадів <g/> , зустрівши трьох людей <g/> , що — диво дивне — говорили українською мовою <g/> , запрошував нас до спорожнілого гуртожитку і розважав нас розмовами й розповідями про своє рідне містечко в Галичині <g/> .
doc#81 Правда <g/> , і людей у ньому було кіт наплакав <g/> : сам Ґадзінський <g/> , друкарка <g/> , а тепер додався я. Мій обов'язок був лише один — я завідував печатками <g/> .
doc#81 Більшість з них влада вивозила на працю до Німеччини <g/> , але були такі <g/> , що змогли викрутитися <g/> , переважно діти людей <g/> , причетних до адміністрації <g/> .