Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Інстинктивно хуторянське почуття <g/> , або за термінологією Ф. де Соссюра почуття дзвіниці свого села <g/> , живе в мовцях завжди — і тим міцніше <g/> , чим менша загальна й мовна культура даного мовця <g/> .
doc#9 А для того <g/> , щоб установити точно словник <g/> , засвоєний українською літературною мовою з Галичини <g/> , треба було б перейти який-небудь добрий загальний словник української літературної мови послідовно з початку до кінця <g/> , встановлюючи територію первісного вживання кожного слова <g/> .
doc#9 Почасти і головне внаслідок загального відкритішого характеру вимови східноукраїнських говірок ( <g/> який генетично <g/> , мабуть <g/> , пояснюється участю північноукраїнських говірок у самому процесі формування східноукраїнських говірок <g/> ) <g/> , а почасти внаслідок двомовности східноукраїнської інтелігенції ( <g/> українська і російська мови <g/> ) в мові останньої в наш час з'являється подекуди навіть такий крайній вияв нахилу до відкритого характеру артикуляційної бази <g/> , як акання <g/> .
doc#9 І коли нерівномірність і неоднаковість суспільно-політичного розвитку Галичини й Великої України особливо сприяла витворенню діялектної многоосновности в українській літературній мові <g/> , то скільки б це не породжувало перехідних і швидкоплинних мовних труднощів і навіть непорозумінь <g/> , але в загальному балянсі розвитку української літературної мови це є явище <g/> , яке можна розцінити тільки позитивно <g/> . </p>
doc#10 А дати цю загальну картину було особливо важко <g/> , бо “ <g/> північно-українські говірки ставлять перед недостатньо вишколеним дослідником більші вимоги своїми фонетичними особливостями <g/> ” ( <g/> 12 <g/> , II <g/> , 228 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Ніби відчувши хиткість цього критерію <g/> , Ганцов як можливість пропонує спертися ще й на інші критерії <g/> , і то такі <g/> , що більше стояли б у зв'язку з його загальним підходом —критерії акцентологічні <g/> : довгість а в перед наголошеному складі <g/> , якщо в наголошеному складі є голосний високого піднесення <g/> , наявність чи відсутність дифтонгів на місці акутового й новоакутового о ( <g/> 16 <g/> , 268—269 <g/> ) <g/> , — але <g/> , кинувши цю пропозицію <g/> , Ганцов фактично її не використовує <g/> . </p>
doc#10 <p> Праці над нормалізацією української літературної мови Курило присвятила багато часу і уваги <g/> , особливо в першій половині своєї недовгої — 14-річної — наукової діяльносте У широкій <g/> , колективній нормалізаційній праці тих років чи не на перше місце треба поставити поруч О. Синявського — в царині правопису <g/> , ортоепії й морфології — і Ганцова — в царині загального словництва <g/> , — Курило в царинах фахового словництва <g/> , словотвору <g/> , синтакси й фразеїології <g/> .
doc#10 <p> Активно цікавлячися іншими мовами як матеріалом для історії української мови <g/> , Курило не працювала над їх проблематикою як чимсь окремим <g/> , за винятком ( <g/> 16 <g/> ) і дуже цікавих <g/> , але принагідних думок про глибоку давність східньо- слов'янського акання в ( <g/> 18 <g/> , 144 <g/> ) <g/> , хоч вона почувала себе дома не тільки в загальній славістиці <g/> , а почасти і в романістиці <g/> , — вона не раз зіставляла українські фонетичні процеси з фонетичними процесами головних романських мов <g/> . </p>
doc#10 “ <g/> Кожна фонетична зміна <g/> , що її можна визначити як більш-менш загальну язикову тенденцію в певній групі говірок <g/> , отже <g/> , як тенденцію характери стичну для даної групи говірок <g/> , стається наслідком певних історичних подій <g/> , певних схрещень <g/> .
doc#10 <p> У період <g/> , коли Курило писала ( <g/> 17 <g/> ) <g/> , вона <g/> , очевидно <g/> , особливо багато працювала над питаннями загальної фонетики <g/> .
doc#12 <p> Голосні </p><p> А. Чуже І. </p><p> 1. Чуже і в загальних словах перед приголосним після літер д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , ж <g/> , ч <g/> , ш <g/> , р передаємо українським и <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 3. У чужих іменах загальних чуже g передаємо в словах новопозичених українським ґ <g/> , а в словах давно позичених <g/> , особливо з грецької мови — українським г <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> Не відміняються в українській мові чужі загальні і власні назви <g/> , що закінчуються на </p><p> а <g/> ) -е <g/> , напр <g/> .
doc#15 Поскільки в загальний обіг теорія називного речення пішла головно з книги Пєшковського <g/> , а не Шахматова <g/> , то і цей погляд здобув широке визнання і застосування <g/> . </p>
doc#15 Підлягає переглядові і встановлений Пєшковським триподіл називних речень <g/> , в наслідок чого може виявитися <g/> , що загальний <g/> , гуртовий підхід до всіх цих типів тільки плутає карти дослідника <g/> . </p>
doc#15 Називні речення тут органічно включені не стільки в загальну розповідь <g/> , а і в конкретне розповідне безсполучникове складне речення <g/> .
doc#15 Воно як певний концентрат світосприймання й мислення <g/> , індивідуального і соціяльного досвіду становить собою щось загальне <g/> .
doc#15 Ефект від поєднання загального з загальним <g/> , що витворюється при організації слів у речення <g/> , саме і полягає в віднесенні до конкретного <g/> .
doc#15 <p> і </p><p> Сполучаючи загальне <g/> , речення цим самим уже приводить його в співвідношення з конкретним і поодиноким <g/> .
doc#15 Розуміється <g/> , було б хибно відкидати діялектику окремого і загального в слові <g/> ; але там вона виступає нібито в завуальованому <g/> , захованому вигляді <g/> , більше потенціяльно <g/> , ніж безпосередньо <g/> .