Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 За винятком <g/> , може <g/> , статті про Барановича <g/> , не маю причин їх стидатися <g/> .
doc#15 <p> Таким чином <g/> , можна твердити <g/> , що <g/> , за винятком загальних міркувань і спостережень дуже загального характеру <g/> , нічого певного про формування і сферу вжитку називних речень у нашій літературі нема <g/> .
doc#81 Я ніколи не чув серед них розмов на політичні теми <g/> , за винятком зборів — загальних <g/> , а також <g/> , мабуть <g/> , комсомольських і партійних ( <g/> на яких я <g/> , природно <g/> , ніколи не міг бути присутнім <g/> , бувши суцільно безпартійним <g/> ) <g/> , де вони виголошували те <g/> , що вимагалося виголосити <g/> .
doc#40 Одначе такі сполучення все таки видаються зовсім ненормальними <g/> , і літературна мова їх не допускає <g/> , за винятком зворотів з прийменником замість <g/> : « <g/> Замість убити тварину задля її шкіри тварину стригли <g/> » ( <g/> Дом <g/> .
doc#40 Прийменник к ( <g/> ік <g/> ) з давальним відмінком застарів і <g/> , за винятком кількох фразеологічних зворотів ( <g/> типу к лихій годині <g/> ) <g/> , зустрічається тільки зрідка в фолкльорі <g/> , напр <g/> .
doc#52 працівників НКВД та тюремної адміністрації <g/> , а також всі прізвища в'язнів ( <g/> за винятком лише кількох змінених <g/> ) — є правдиві <g/> » <g/> .
doc#47 За винятком спогаду про Юрія Дарагана <g/> , надрукованого 1946 року <g/> , статті <g/> , на сьогодні зібрані <g/> , друкувалися в роках 1956— 1964 <g/> , себто писано їх уже в Америці в час вигасання поетичної творчости <g/> .
doc#40 До другої дієвідміни належать дієслова <g/> , що кінчаються на -ити <g/> , де -и наросток ( <g/> отже <g/> , носити <g/> , ходити <g/> , — але не бити <g/> , крити <g/> , бо тут 11- кореневе <g/> ) <g/> , всі на -іти ( <g/> за винятком тих <g/> , що можуть його і не мати <g/> , як от <g/> : сопти — сопіти <g/> , хропти — хропіти <g/> , ревти — -ревіти і дієслова хотіти <g/> ) і ( <g/> після ше- лесних <g/> ) на -ати <g/> , що в теперішньому часі втрачають це -г- і - ( <g/> і- ( <g/> отже терпіти — терплю <g/> , блищати — блищу <g/> , — але не гріти <g/> , бажати <g/> , що в теперішньому часі зберігають свої -і- <g/> , -а- <g/> : грію <g/> , бажаю <g/> ) <g/> ; сюди ж належать <g/> , нарешті <g/> , дієслова бігти <g/> , спати <g/> , гна- ти <g/> .
doc#81 Робітники Харківського паровозобудівельного заводу <g/> , де збирано матеріял до збірки <g/> , не говорили по-українськи <g/> , за винятком тих <g/> , хто недавно прибув з села <g/> , тікаючи від розкуркулення або колективізації <g/> .
doc#40 Відміняються « <g/> порядкові числівники <g/> » як тверді прикметники <g/> , за винятком третій <g/> , що відміняється як м'який прикметник <g/> . </p>
doc#40 Тепер він зовсім вийшов з ужитку <g/> , за винятком форми мога <g/> , яка вживається в виразі якомога <g/> , але не відчувається дієприслівником <g/> .
doc#81 Пригадую <g/> , якось у нас був у гостях Юра Петровський <g/> , і він або й я згадали про когось із кляси <g/> , що він був « <g/> за Вичлінського <g/> » <g/> , мати стала розпитувати <g/> , що це значить <g/> , і ні Петровський <g/> , ні я не могли пояснити <g/> , хоч ми напевне знали й відчували <g/> , що інакше бути не може <g/> , що кожний мусить бути за Вичлінського або проти <g/> .
doc#81 « <g/> Нова Україна <g/> » за вміщені матеріяли не давала харчів <g/> , а платила майже безвартісними грішми <g/> , але чимало днів і тижнів я не діставав нічого поза цим <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Лісничий той в нашій уяві був гірший за вовка вночі <g/> » ( <g/> Мурат <g/> .
doc#85 Коли нам заперечують <g/> , що « <g/> все тече <g/> » <g/> , що « <g/> життя невпинно йде вперед <g/> » ( <g/> вперед тут не значить <g/> , звичайно <g/> , ані до абсолютно нового <g/> , ані до кращого за всяку ціну <g/> ) <g/> , то нам залишається хіба запропонувати нашому суперечникові поглянути на своє фото двадцять років тому — або ще процитувати відому епіграму Пушкіна <g/> : </p><p> — Движенья нет <g/> , сказал мудрец брадатый <g/> , </p><p> Другой смолчал и стал пред ним ходить <g/> . </p>
doc#72 їх варт навести повністю <g/> : Програма російського націоналізму <g/> , казав він <g/> , полягає — </p><p> 1 <g/> ) У зменшуванні значення України <g/> , як частини СРСР <g/> , в намаганні трактувати утворення СРСР <g/> , як фактичну ліквідацію національних республік <g/> ; </p><p> 2 <g/> ) у проповідуванні невтрального ставлення партії до розвитку української культури <g/> , в трактуванні її <g/> , як відсталої “ <g/> селянської <g/> ” <g/> , в противагу руській “ <g/> пролетарській <g/> ” <g/> ; </p><p> 3 <g/> ) у спробах за всяку ціну зберегти перевагу руської мови у внутрішньому державному <g/> , громадському й культурному житті України <g/> ; </p><p> 4 <g/> ) у формальному ставленні до переведення українізації <g/> , що її визнається часто тільки на словах <g/> ; </p><p> 5 <g/> ) у практичному повторюванні шовіністичних великодержавних поглядів про так звану штучну українізацію <g/> , про незрозумілу народові “ <g/> галіційську <g/> " мову й т.д. і в культивуванні цих поглядів в середині партії <g/> ; </p><p> 6 <g/> ) у прагненні не проводити політику українізації по містах і серед пролетаріяту <g/> , обмежившись тільки селом <g/> ; </p><p> 7 <g/> ) у надто тенденційному роздмухуванні окремих перекручувань під час переведення українізації і спробах виставляти їх як
doc#98 Натомість різні <g/> , за Хвильовим <g/> , -енки далі дряпаються на верхів'ї Гелікону і <g/> , за всіма ознаками <g/> , не без успіху <g/> .
doc#7 Одначе за всіма ознаками цей стиль справді відповідає натурі автора <g/> .
doc#54 <p> І з цих скупих <g/> , але виразних рядків можна збудувати в уяві цілу картину того щирого <g/> , що було в душах людей <g/> , коли вони бралися за відбудову мирного життя <g/> .
doc#81 Так у несприятливих умовах <g/> , за відсутности університету починала скромно й несміливо формуватися школа Василя Сімовича <g/> .