Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 З розділкою вони пишуться коли зберігається два окремі <g/> , наголоси <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 2. Слова і вирази <g/> , що складаються з повторення тих самих елементів або повторення тих самих елементів з невеличкою зміною або з двох однозначних елементів або двох протилежних значенням елементів <g/> , якщо позначають одне поняття <g/> , пишуться з розділкою <g/> , напр <g/> .
doc#14 Це коштувало йому двох рядків <g/> : </p><p> Ти ідеш і стискаєш в руках </p><p> Всіх чуттів твоїх ревну гармошку <g/> . </p>
doc#15 <p> Перші два видання « <g/> Русского синтаксиса в научном освещении <g/> » ( <g/> 1914 і 1920 р. <g/> ) Пєшковського <g/> , як уже відзначено <g/> , не знають ні поняття називного речення <g/> , ні прикладів на нього <g/> , обмежуючися на тому ж прикладі ребенок <g/> !
doc#15 Так Р. Блюмель спочатку слідом за Павлем твердить <g/> , що в реченні завжди і неодмінно маємо поєднання двох елементів ( <g/> " <g/> Es handelt sich immer um zwei Inhalte <g/> , die in syntaktischer Beziehung stehen <g/> " <g/> ) <g/> , і з цього погляду він виключає з категорії речень дійсно одноелементні сполуки <g/> , куди він відносить назви книжок <g/> , вивісок <g/> , окремі слова і навіть <g/> …
doc#15 <p> Шахматов ставить це питання і висуває дві вирішальні <g/> , на його думку <g/> , відмінності називних речень від неповних <g/> : називні речення мають своїм змістом ствердження або заперечення буття <g/> , наявність уявлення <g/> , вираженого іменником-і тільки <g/> ; друга ознака <g/> , яка за Шахматовим випливає з першої ( <g/> і в цьому <g/> , гадаємо <g/> , його помилка <g/> , що спричинилася до деяких хибних поглядів у дальшій еволюції поглядів на називне речення <g/> ) і являється формальною відмінністю називних речень <g/> , - неможливість у них залежної обставини або такого додатка <g/> , який не залежить від іменника <g/> , що править за головний член даного речення <g/> . </p>
doc#15 Цю категорію Пєшковський аналізує в третьому виданні своєї синтакси5В <g/> , що становить <g/> , як відомо <g/> , майже зовсім нову книгу проти перших двох видань <g/> . </p>
doc#15 Тільки наявність дальших безперечно предикативних прикметників глибоке <g/> , просторе та широке <g/> , з якими два перші прикметники становлять ряд <g/> , примушує з певністю вважати їх за присудки <g/> . </p>
doc#16 Вона визначила собою коло двох десятиріч нашої духовости <g/> .
doc#18 На більше <g/> , з двох протагоністів один — народ гебрей- ський — власне в конфлікті не діє <g/> .
doc#19 Поет в уявленні Мови визначається насамперед двома складниками <g/> : земляк і роботяга <g/> .
doc#20 Два підписи і кругла печатка з непривітним німецьким орлом <g/> . </p>
doc#21 Запропоновано склад редакції з двома особами “ <g/> іхніми <g/> ” — Богдан Нижанківський ( <g/> секретар редакції <g/> ) і Зенон Тарнавський <g/> , а решта троє мали бути членами МУРу—Домонтович <g/> , Косач і я. З цих осіб Домонтович і Косач були неперебірливі щодо складу редакції <g/> , Домонтович уже здавна висував як своє гасло “ <g/> Мені все одно <g/> , де друкуватися <g/> , хоч на паркані <g/> ” <g/> , а Косач завжди був нічий і всіх <g/> .
doc#22 Негативи <g/> , які він приписує Америці <g/> , — двох типів <g/> .
doc#24 <p> І тут стикаються два ляйтмотиви твору <g/> : мотив степу і мотив міста <g/> .
doc#24 11. Наказ — і розподілимо їх на <g/> : а <g/> ) розділи <g/> , де переважає абстракція і реально-побутових героїв нема або майже нема <g/> ; б <g/> ) розділи побутово віднесені і з конкретними наскрізними героями-людьми <g/> ; і в <g/> ) розділи <g/> , де попередні дві засади виразно змішані <g/> , — то композиційний рух можна вкласти в таку схему <g/> : </p><p> При цьому можна ще спостерегти <g/> , що тільки в розділах ряду « <g/> б <g/> » основним структурним принципом композиції є розвиток у часі <g/> , тоді як у рядках « <g/> а <g/> » і « <g/> в <g/> » рух відбувається або переважно в просторі ( <g/> 2 <g/> , 4 <g/> , б <g/> , 9 <g/> ) <g/> , або в площині переважно чисто мисленній ( <g/> 1 <g/> , 5 <g/> , 8 <g/> , 11 <g/> ) <g/> .
doc#24 У наступному абзаці дано вже одразу характеристику двох контрастних людей <g/> .
doc#25 Він не тільки уникнув запального тонуiii <g/> , але і зумів розгледіти з подивугідною безсторонністю <g/> , що погляди Соболевського складалися <g/> , власне <g/> , з двох тез <g/> , і помилковою <g/> , висуненою на політичні потреби дня була тільки одна з них <g/> .
doc#25 Він пише <g/> : “ <g/> Розрізнення всіх цих звукових особливостей у малоруському наріччі відбулось самостійно і багато в чому йшло <g/> , незаперечно <g/> , іншими шляхами <g/> , ніж у інших вказаних слов'янських наріччях <g/> ; але в даному випадку дуже характеристичний сам факт більшого зближення щодо цього малоруського наріччя з іншими слов'янськими наріччями <g/> , ніж з двома іншими руськими <g/> ” ( <g/> 8 <g/> , 178 <g/> ) <g/> .
doc#26 Завжди можна вибрати один або два приклади <g/> , які не становлять « <g/> небезпеки <g/> » проти офіційного світогляду <g/> .