Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 Він у піджаку <g/> , що явно свіжопошитий <g/> , і людина ще не обжила піджак <g/> .
doc#12 IV Б 8. </p><p> 6. У деяких словах о замість е з'являється й не після шелесних звуків <g/> : льон <g/> , льоду <g/> , сьомий ( <g/> але семи <g/> ) <g/> , до нього <g/> , прокльону <g/> , цього <g/> , сьорбати <g/> , дьоготь <g/> ; але літ — лету ( <g/> рідше — льоту <g/> ) <g/> . </p>
doc#13 ) димінутив — « <g/> сурмонька <g/> » <g/> , дуже ризиковий <g/> , але можливий <g/> , поки він один і поки він веде нас до Шевченка <g/> .
doc#13 Він робить « <g/> Чорну Долину <g/> » неповторно веретенченківською <g/> . </p>
doc#14 Є щось зо три спірні наголоси ( <g/> згасИш — 18 <g/> , в І з ь м у' — 51 <g/> , мовчаннЯ — 55 <g/> ) <g/> , але майже нема рядка <g/> , що про нього можна було б сказати <g/> , що його треба написати інакше <g/> .
doc#15 Розвиваючи шахматовську ідею про зміст цих речень як вираз існування <g/> , він продовжує " <g/> тут тому не можна додати є [ <g/> сть <g/> ] <g/> , що він [ <g/> іменник <g/> .
doc#15 Теоретично міркуючи <g/> , всякий ряд <g/> , складений з однорядних іменників у називному відмінку ( <g/> або навіть тільки в формі називного відмінка <g/> ) містить у собі можливість відриву окремих своїх членів <g/> , а відриваючися вони набирають самостійности і можуть <g/> , особливо тоді <g/> , коли ґрунт уже підготований ( <g/> а в даному разі він підготований розгляненими випадками <g/> ) <g/> , переоформитися в називні речення <g/> . </p>
doc#15 <p> Про реченньовий характер називних речень говорив зрештою і А. Марті ( <g/> що називав їх <g/> , як ми вже знаємо <g/> , Vorstellungsuggestive <g/> ) <g/> , хоч причин цього він шукав не в нашаруванні значень суб'єктности і пре- дикативности в головному члені речення <g/> , а радше в умовах їхнього контексту - психологічного й мовного <g/> .
doc#16 Він не хоче сприйняти її як цілість <g/> , а викришує те <g/> , що йому відповідає <g/> .
doc#16 Він пише <g/> : « <g/> Так <g/> , як " <g/> вузьке розуміння нації як плебсу <g/> " у Драгоманова <g/> …
doc#17 Можна сперечатися про те <g/> , чи виклав у цій сцені Куліш ті думки <g/> , які були йому близькі <g/> , чи тільки офіційно від нього вимагані <g/> , – хоч уся правдоподібність за те <g/> , що ця сцена була йому накинена урядовими цензорами <g/> .
doc#18 Для нього « <g/> суспільність <g/> , держава <g/> , народ <g/> » — « <g/> усе це подвійні кайдани <g/> » <g/> .
doc#18 У певному сенсі він завершує Шевченкову традицію <g/> .
doc#19 Знаємо тільки <g/> , що вмер він розмірно молодим <g/> , не доживши навіть до п'ятдесятьох років — 1 червня 1891 року <g/> . </p>
doc#19 Він пише Кониському <g/> : </p><p> І слави і дяки зажив ти між нами </p><p> На діло народне своїми трудами <g/> . </p>
doc#19 Насамперед <g/> , він уже — через саме своє становище в суспільстві — безпосередньо з землею не зв'язаний <g/> .
doc#19 Державно-військове для нього ще не відокремлене від власного <g/> .
doc#19 Постать тим трагічніша <g/> , що він сам не розуміє своєї трагічної вини <g/> . </p>
doc#20 Він був уже відчумлений <g/> , а я вже мав своє мешкання <g/> .
doc#20 Ізольований від головного потоку американського життя <g/> , Юрко лишався в полоні привезеного з дому романтизму <g/> , я поступово від нього відходив <g/> .