This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#30 | ми виграли від розжалування Чкалова3. Все таки | він | був за панібрата з білими ведмедями ( <g/> чи то був |
doc#9 | , тогочасний директор книгозбірні НТШ <g/> . О <g/> , | він | був зовсім відмінний від Сімовича <g/> . Не було в |
doc#21 | Тарнавського й Богдана Нижанківського <g/> . Але | він | був людиною іншого рангу і характеру <g/> . Тому він |
doc#81 | й дисципліною думки й поведінки <g/> , як емоцією <g/> . | Він | був майстром дотепу й іронії <g/> , але не злої <g/> , а |
doc#81 | . Не пригадую <g/> , з якої нагоди був бенкет <g/> , можливо | він | був на честь Михайла Грушевського <g/> . Показали |
doc#81 | були частиною України — Київ був поза Україною <g/> , | він | був ніде <g/> . Німеччиною він ще не став <g/> , але на |
doc#81 | і навіть уславився своїм романом « <g/> Вир <g/> » <g/> . | Він | був повний <g/> , думаю <g/> , своїх сільських вражень і |
doc#20 | через те саме вікно <g/> . </p><p> А раз Юрко заїхав до Львова <g/> . | Він | був уже відчумлений <g/> , а я вже мав своє мешкання <g/> . Я |
doc#97 | » він був з « <g/> тубільцями <g/> » <g/> , так з « <g/> тубільцями <g/> » | він | був і в Приараллі <g/> , 1853 року <g/> , а напевно <g/> , і перед |
doc#81 | у своїй часом комічності <g/> . А виявляється <g/> , що | він | був її вчителем <g/> . Так <g/> , як кажуть нам його |
doc#22 | у ролі Адольфа виправдовується <g/> . Ви думаєте <g/> , | він | буде заперечувати <g/> , що він ходив з іншою жінкою |
doc#81 | на « <g/> ви <g/> » і звала його Юрій Андріянович <g/> , а вона для | нього | була Маруся і « <g/> ти <g/> » <g/> . А тим часом справжня натура в |
doc#81 | , які були для мене вже тільки іменами <g/> , для | нього | були реальними людьми <g/> , з якими він учився <g/> , |
doc#81 | чорних окулярах був увесь Sturm und Drang <g/> , | він | в'їдався <g/> , вгризався в кожного <g/> , з ким |
doc#81 | , привезли до шпиталя десь у Донбасі <g/> , що | він | важко переживав безглузду й нелюдську |
doc#81 | Івановичем Білецьким <g/> , і не сумніваюся <g/> , що | він | вас візьме <g/> . </p><p> Не пам'ятаю вже <g/> , як я викрутився <g/> , |
doc#13 | ризиковий <g/> , але можливий <g/> , поки він один і поки | він | веде нас до Шевченка <g/> . Потім вона пройшла через |
doc#102 | опинився в найкращій <g/> . І це заслужено <g/> . | Він | вже тоді виділявся <g/> . І я запам'ятав його образ |
doc#40 | , по-липневому <g/> , по-новому <g/> » ( <g/> Ян <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> | Він | вийшов <g/> , по-хлоп ячи стрибнувши із машини <g/> » ( <g/> Баж |
doc#17 | , які були йому близькі <g/> , чи тільки офіційно від | нього | вимагані <g/> , – хоч уся правдоподібність за те <g/> , що |