Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 її особисто вабили матеріали <g/> , зв'язані з обрядами <g/> .
doc#10 Одначе Курило не висуває тут якоїсь виразної тези <g/> , волівши послатися на Бодуена де Куртене <g/> , що знаходив елементи вокальної гармонії в резьянських говірках словінської мови й був схильний приписати її “ <g/> можливому впливові тюркському або фінсько-угорському <g/> ” ( <g/> 17 <g/> , 87 <g/> ) <g/> .
doc#10 Тому в діалектології Курило була противником клясифікації говірок способом механічного переліку їх рис <g/> : “ <g/> Явище <g/> , характеристичне для одного діялекту <g/> , може бути більш чи менш відоме й у межах другого діялекту <g/> , де воно не є характеристичне <g/> ” <g/> , — зазначає вона ( <g/> 21 <g/> , 403 <g/> ) <g/> .
doc#10 Брутальність удару <g/> , завданого їй як науковцеві <g/> , була прямо пропорційна ступеневі її талановитосте й мірі її впливу <g/> .
doc#10 Брутальність удару <g/> , завданого їй як науковцеві <g/> , була прямо пропорційна ступеневі її талановитосте й мірі її впливу <g/> .
doc#12 <p> є <g/> ) Заперечна частка не з дієсловами пишеться нарізно <g/> , крім тих дієслів <g/> , які без неї не вживаються або яким вона надає іншого значення ( <g/> а не просто заперечує <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#14 На увазі <g/> , мабуть <g/> , мають апокаліптичні ноти збірки <g/> , рясні в ній <g/> , а здійснення їх убачають у подіях воєнних років <g/> .
doc#14 Одначе він має в собі досить поета <g/> , щоб визнати <g/> , що попри всю рідність її роздзвонених у голубінь дорожніх верб і струнчасту побожність тополь у їхній тихій <g/> , захмарній плавбі <g/> , він не зречеться заради мрій про неї </p><p> — руху <g/> , коли </p><p><g/> …
doc#15 <p> ( <g/> У. Кравченко <g/> ) </p><p> У всіх цих прикладах нема називних речень ще і в натяку <g/> , але відносна незв'язаність з реченням таких підметів <g/> , як гора і шлях ( <g/> 1 <g/> ) <g/> , печаль і сором [ <g/> 2 <g/> ] <g/> , біль [ <g/> 3 <g/> ] <g/> , не підлягає сумніву <g/> ; і вона може розглядатися як перший крок до виділення їх у називні речення <g/> .
doc#15 Вона підхопила називні речення <g/> , скориставшися з їх граматичної " <g/> кострубатосте <g/> " <g/> , з їх штрихового <g/> , пунктирного характеру <g/> .
doc#16 <p> Цитований уже Барзен пише <g/> : « <g/> Історія не вчить <g/> , як думав Геґель <g/> , що вона нічого не вчить <g/> ; вона вчить одного <g/> : багато голів — багато умів <g/> .
doc#16 Були фанатиками єдиної <g/> , хоронячої цілість <g/> , організуючої її ідеї <g/> , немилосердні до егоїстичних зазіхань слабих <g/> , як і до чужих ідолів <g/> , що йшли знищити їх Бога <g/> .
doc#17 Скульптурність її гри на початку підкреслено плавкістю рухів рук на тлі темної сукні <g/> ; але пальці ще мовчать <g/> ; у 3 відслоні <g/> , коли вона повна надії <g/> , в гру входять пальці <g/> ; і ось – катастрофа <g/> , Малахій утік <g/> , він не повернеться додому <g/> , ніколи не відновиться хуторська ідилія <g/> .
doc#17 Це <g/> , звичайно <g/> , внутрішня суперечність п'єси Куліша <g/> , але можливо <g/> , що театр міг би її усунути або пом'якшити своїми засобами <g/> , якби приділив цьому увагу <g/> . </p>
doc#18 Якби я сховав хоч одну <g/> , то він був би переміг мене <g/> » <g/> , — каже хлопець матері <g/> , і вона міркує <g/> : « <g/> Ануж він має зв'язок із якимись надприродними силами <g/> ?
doc#18 » </p><p> Ця вища правда в тому <g/> , що людина сильніша <g/> , ніж їй здається <g/> , що вона може йти поза межі позірно можливого <g/> , бо вона — </p><p><g/> …
doc#18 Шевченкова традиція тут продовжена в світогляді і в змісті <g/> , як вона продовжена в стилістичному експериментуванні <g/> , але не як наслідування <g/> , а як змагання майстра однієї доби з майстром іншої доби <g/> . </p>
doc#19 Вона <g/> , </p><p> Пробившися на Божий світ </p><p> Через цензури тяжкий гніт </p><p> І всякі інші перешкоди <g/> , </p><p> Живить в неволі впалий дух </p><p> Усіх прихильників народу <g/> . </p>
doc#19 Бо ні « <g/> Напровесні <g/> » ( <g/> 1890 <g/> ) з її тезою <g/> , що скрізь буває весна <g/> , тільки Україні її нема <g/> , ні « <g/> На прогулянках <g/> , І <g/> » ( <g/> 1884 <g/> ) <g/> , де « <g/> На Дніпрі <g/> » <g/> , датована 1878 роком <g/> , тексту якої майже не знаємо <g/> , судячи з авторового коментаря ( <g/> див <g/> .
doc#19 Вона має спільні риси з Ольгою Дашковичівною з « <g/> Чорних хмар <g/> » <g/> , з Масею Люборацькою <g/> .