Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Справді бо <g/> , досить тяжко подивитися на небажану дію <g/> , якої ще нема ( <g/> а саме це означає заперечений наказовий спосіб <g/> ) з погляду її майбутньої вивершености <g/> .
doc#40 <p> в. Посильні частки аж <g/> , бо <g/> , же ( <g/> після голосних ж <g/> ) <g/> , то <g/> , таки <g/> , так <g/> , та <g/> , і <g/> , не <g/> , ну <g/> , но <g/> , все <g/> .
doc#40 З інших частин мови на сполучники розмірно частіше може використовуватися матеріял прислівника ( <g/> скоро <g/> , лише <g/> , щойно <g/> , тільки <g/> , тим часом <g/> ) і часток ( <g/> бо <g/> , же <g/> , то <g/> , хоч <g/> , хай <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 У ролі сполучника ми зустрічали аж <g/> , бо <g/> , же <g/> , то <g/> , ну <g/> , но <g/> , ба <g/> , а і і та навіть частіше бувають сполучниками <g/> , ніж частками ( <g/> § 23 <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Одначе не виключено й те <g/> , що практично — це найкраще розв'язання справи <g/> , бо <g/> , з одного боку <g/> , встановлено мінімум норм <g/> , потрібних для загального вжитку всіх <g/> , хто користається письмом <g/> , а з другого боку <g/> , залишено в певних межах свободу для тих <g/> , хто користається писаним словом творчо <g/> .
doc#66 Ні <g/> , місце всім тим темам і проблемам <g/> , узятим разом <g/> , в історії літератури <g/> , в історії філософії ( <g/> бо <g/> , зауважимо <g/> , до речі <g/> , не можна писати історії новітньої української філософії <g/> , обминувши творчість Лесі Українки <g/> ) <g/> , але не на сцені <g/> .
doc#26 Бо <g/> , зрештою <g/> , ім'ям народу взагалі <g/> , а в літературі зокрема <g/> , оперує не сам народ <g/> , а демагоги й політикани <g/> , а сам народ — у сенсі населення як цілости <g/> , від часів незапам'ятних найчастіше <g/> , кажучи словом Пушкіна <g/> , « <g/> безмолвствует <g/> » <g/> . </p>
doc#92 Бо <g/> , зрештою <g/> , єдиний незаперечний факт <g/> , з яким історики не можуть не рахуватися і не можуть гратися <g/> , — це смерть <g/> . </p>
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Україні <g/> » <g/> ) </p><p> Усе це — прекрасні поезії <g/> , але <g/> , взяті на терези дій- сности <g/> , важать мало <g/> , бо <g/> , кажучи словами самої поетки в тому ж вірші <g/> , все це « <g/> вічний міт в серцях мандрівних злидарів <g/> » <g/> .
doc#67 <p> Це <g/> , правда <g/> , заява трохи непристойна <g/> , бо <g/> , кажучи це <g/> , я <g/> , очевидно <g/> , хочу зменшити свій вік на яких тридцять років <g/> , або відповідно збільшити вік Тарнавського <g/> .
doc#70 <p> Бо <g/> , кінець кінцем <g/> , повертаючись до людей і <g/> , зокрема <g/> , діячів культури за реабілітацією імен <g/> , осіб <g/> , творів <g/> , угруповань <g/> , напрямів <g/> , стилів <g/> , світоглядів—є одна велика реабілітація <g/> , де вони всі складники <g/> .
doc#4 Бо <g/> , кінець-кінцем <g/> , усе в літературі — засоби <g/> , але самі засоби — це ще не література <g/> .
doc#97 Бо про homo sovieticus Авторові написалося нехотячи <g/> , бо <g/> , либонь <g/> , не вийшло <g/> , не могло вийти інакше <g/> .
doc#40 ) це слово вже наближається до прийменників <g/> , бо <g/> , мабуть <g/> , керує давальним відмінком іменника щастю ( <g/> хоч є ще певне вагання <g/> , куди належить цей іменник <g/> : до слова назустріч чи до виходим <g/> ) <g/> ; але вже жадного сумніву нема <g/> , що це прийменник у реченні « <g/> Обізвався до неї парубок Петро <g/> , йдучи назустріч їй <g/> » ( <g/> Кв <g/> .
doc#19 Видно <g/> , тягне його до літератури <g/> , бо <g/> , мавши юридичну освіту <g/> , він усе таки три роки викладає « <g/> словесность <g/> » у « <g/> екатеринодарском мариинском женском училище <g/> » <g/> , а далі невідомі нам обставини змушують його таки перейти до важкої й нелюбимої судової праці <g/> .
doc#19 Можна обвинувачувати отця Гервасія Люборацького <g/> , що він віддав Масю до польської науки <g/> , але що візьмеш з людини <g/> , яка каже <g/> , що виховання це безпечне <g/> , бо <g/> , мовляв <g/> , « <g/> за віру <g/> …
doc#22 Бо <g/> , мовляв <g/> , запальнички — це техніка <g/> , вигоди життя <g/> , річ реальна <g/> , а ленінізм — безвартісна нісенітниця <g/> .
doc#89 Не знаходячи такого опису <g/> , критик забраковує оповідання в цілому <g/> , а далі мимохідь і чи не всю українську літературу взагалі <g/> , — бо <g/> , мовляв <g/> , в українській літературі « <g/> шукаєш за ( <g/> ?
doc#22 <p> Бо <g/> , може <g/> , застогне путь </p><p> І їм в жорстоке нікуди <g/> , </p><p> І добра їм заберуть <g/> , </p><p> І кинуть їм святощі в бруди <g/> . </p>
doc#31 Уже цитуючи <g/> , Хвильовий виправив « <g/> ходом <g/> » на « <g/> ходою <g/> » <g/> , викинув слово « <g/> скоршого <g/> » <g/> , а далі він починає своє заперечення так <g/> : « <g/> В тім то й справа <g/> , що його не можна назвати мистцем <g/> , бо <g/> , на жаль <g/> , він не дасть корисного твору <g/> » <g/> .