Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#32 Дуже правдоподібно <g/> , що були там Вадим Щербак і вський <g/> , археолог <g/> , з Праги <g/> , Віктор Дорошенко і Дам'ян Горняткевич зі Львова <g/> .
doc#32 Називають ще <g/> , але без певносте <g/> , Віктора Петрова з Києва <g/> , а потім з Берліна <g/> .
doc#37 Тут таки опинилися Ігор Костецький і Віктор Петров <g/> .
doc#37 Поза двадцяте сторіччя виходив тільки мій огляд праці Віктора Петрова про Шевченка <g/> .
doc#38 <p> ПОПЕРЕДНИКИ І « <g/> ПОПЕРЕДНИКИ <g/> » </p><p> Віктор Петров у своїх « <g/> Провідних етапах сучасного шевченкознавства <g/> » ( <g/> Авґсбурґ <g/> , 1946 <g/> ) показав <g/> , що радянське шевченкознавство — я маю на увазі офіційне радянське шевченкознавство — тільки де в чому змінило фразеологію <g/> , а в суті речі вірно продовжує народницьке шевченкознавство <g/> .
doc#43 <p> З дивовижною проникливістю Віктор Петров показав елементи сюрреалізму в Шевченка <g/> .
doc#45 В середині 20-х років деяких українських учених вразила стаття Віктора Петрова " <g/> Потебня і Льотце <g/> " ( <g/> 1924 <g/> ) <g/> .
doc#47 <p> Спершу Лятуринська більш-менш трималася концепції Віктора Петрова <g/> , що шукав в українських звичаях і ритуалах насамперед культу предків <g/> , хоч поетка й полемізує з ним <g/> , бажаючи доповнити ідею культу предків культом сонця й його річного циклу <g/> .
doc#65 Я тут скористаюся з виписів Віктора Свободи з роману Гончара " <g/> Собор <g/> " <g/> , матеріяли здебільшого не подавані в радянських словниках української мови <g/> .
doc#73 <p> Обставини випадково звели в Фюрті в кінці вересня 1945 року кількох українських письменників і критиків <g/> : Івана Багряного <g/> , В. Домонтовича ( <g/> Віктора Петрова <g/> ) <g/> , Юрія Косача <g/> , Ігоря Костецького <g/> , Івана Майстренка <g/> , Леонида Полтаву й Юрія Шереха <g/> .
doc#73 Головним редактором журналу став В. Домонтович ( <g/> Віктор Петров <g/> ) <g/> , членами редакційної колегії Богдан Нижанківський <g/> , Зенон Тарнавський <g/> , Юрій Косач і Юрій Шерех <g/> , останні два — члени МУРу <g/> . </p>
doc#78 Оточення мочеморд мало за осередок маєток Віктора Закревського Березові Рудки на Пирятинщині <g/> , роман Шевченка з В. Рєпніною відбувався там таки ( <g/> Яготин <g/> ) <g/> .
doc#78 Серед знайомих Шевченка ми зустрічаємо Віктора Забілу ( <g/> Кукуріковщина <g/> , Борзенського пов <g/> .
doc#80 Щодо самого автора як особи після темної плями в його офіційній біографії <g/> , що припадає на роки 1949— 1956 <g/> , коли в усякому випадку його не було на Україні <g/> , він виринає в Києві 1956 року <g/> , себто три роки після смерти Сталіна <g/> , але вже як археолог і тільки археолог <g/> , професор Віктор Петров <g/> .
doc#80 У творах про Костомарова й Куліша 1929—1930 років автор спирався переважно на документальні матеріяли <g/> , видані і невидані <g/> , що стояло в зв'язку з його працею над дисертацією <g/> , яку він оборонив 1930 року і яка була видана окремою книжкою <g/> : Петров Віктор <g/> .
doc#80 Сьогодні загальновідомо <g/> , що Домонтович — псевдонім Віктора Петрова <g/> , науковця <g/> , що студіював історію літератури <g/> , написав дисертацію про Пантелеймона Куліша <g/> , а коли студії української літератури розгромлено <g/> , став археологом <g/> , ділянка далеко безпечніша <g/> .
doc#80 Власне <g/> , ті <g/> , хто знав ці речі <g/> , часто переносили на Домонтовича ім'я Петрова Віктор <g/> .
doc#80 На це Петров відповідав <g/> : Домонтович — не Віктор <g/> , він тільки В. Цим він підкреслював і неіснування Домонтовича як особи і недоречність ототожнення його з Петровим <g/> . </p>
doc#81 На еміµрації я вже не мав близьких приятелів зпоміж євреїв за винятком Віктора Вайнтравба з дружиною <g/> .
doc#81 З таких особливо любленими були Віктор Петіпа і Всеволод Блюменталь-Тамарін <g/> .