Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#30 <p> Коли мені дихається трохи вільніш <g/> , опрацьовую свої тритомно-спогади ( <g/> це не тритомник <g/> , що є <g/> , а той <g/> , що мав би бути7 <g/> ) <g/> .
doc#81 Першою <g/> , формальною був університет Чернівець <g/> , де його вчителем був Степан Смаль-Стоцький <g/> , науковець у найкращому випадку середній <g/> , завжди готовий бачити речі не так <g/> , як вони є <g/> , а як патріотизм підказує <g/> , що вони мали б бути <g/> .
doc#45 Коли пригадаємо <g/> , як убачав майбутнє української мови Метлинський ( <g/> " <g/> уже наша мова конає <g/> " <g/> ) <g/> , то стане ясно <g/> , яким оптимістом був Потебня <g/> , хоч він і не ставив крапки над кожним і. Тому — в теоретичній площині — Потебня відкидає погляди свого ґуру <g/> , найвищого авторитету — Гумбольдта <g/> , який уважав <g/> , ідо історичний період формування мов закінчився і вони або лишаються у вжитку <g/> , як є <g/> , або відмирають <g/> .
doc#99 У нашому сторіччі через солов’їв пронеслися голод <g/> , винищення села <g/> , фронт на схід <g/> , фронт на захід <g/> , в житті вони <g/> , либонь <g/> , усе-таки ще є <g/> , але в новітній поезії знайти їх важко <g/> .
doc#6 Винятки з цього є <g/> , але вони таки винятки <g/> .
doc#80 Кожний епітет не мусить бути оригінальний <g/> , хоч багато з них є <g/> , але він мусить бути точний <g/> , він мусить надати явищу рис неповторности <g/> .
doc#94 » </p><p> Отже і тут — хата <g/> , може <g/> , ще є <g/> , але зникло право на неї <g/> , право взагалі <g/> .
doc#33 Я згоден – поступ є <g/> , але рації в ньому немає <g/> .
doc#97 Таке теж є <g/> , але я радше думаю тут про зсунення перспективи в загальній характеристиці поета і людини Шевченка <g/> .
doc#4 Вони є <g/> , але їх треба шукати <g/> , вони роблять вірш віршем <g/> , але вони ніби присипані течією невимушеної мови <g/> , наближеної до прози <g/> .
doc#71 Натомість діалектний внесок ( <g/> із західних говірок насамперед <g/> ) є <g/> , безперечно <g/> , дуже значним <g/> , та попри це не становить якогось особливого стилістичного шару <g/> , окремого від решти <g/> .
doc#31 Однією є <g/> , в зв'язку з вирушенням Поліщука в похід проти Хвильового <g/> , докладна й нищівна критика примітивізму <g/> , що ховається за нібито революційною формою <g/> , зокрема за верлібризмом <g/> .
doc#74 є результат непереможної волі тридцятимільйонної нації <g/> » [ <g/> 64 <g/> ] є <g/> , в найкращому випадку <g/> , вислів прагнення <g/> .
doc#40 <p> Різниця в уживанні цих двох форм <g/> , коли вона є <g/> , випливає з їх формальної структури <g/> , а не з відтінків значення <g/> : форми з буду <g/> , двослівні <g/> , здаються при однорядності <g/> , бо показник майбутнього часу буду може бути вжитий тільки раз для кількох інфінітивів <g/> , напр <g/> .
doc#4 <p> Образів України в цих поезіях є <g/> , власне <g/> , два <g/> .
doc#15 <p> Я. Лось у своїй синтаксі розглядає називний відмінок <g/> , що стоїть поза реченням і дублюється далі займенником ( <g/> за Пєшковським - називний відмінок уявлення <g/> ) <g/> , при чому вважає <g/> , що " <g/> такі вирази є <g/> , власне <g/> , поєднанням окличних називних відмінків з власне реченнями в стосунку сурядности [ <g/> współrzędności <g/> ] " <g/> . </p>
doc#25 Для нього більше важило підкреслити давність поділу східніх слов'ян на групи <g/> , і тому він у полеміці з Булічем силкувався довести <g/> , що є <g/> , власне <g/> , тільки одна риса <g/> , беззастережно спільна всім східньослов'янським мовам ( <g/> повноголос <g/> ) <g/> , більш-менш сюди він погоджувався прилучити це початкове о- з je- ( <g/> озеро <g/> , осінь <g/> ) і ж із *dj ( <g/> пряжа <g/> ) ( <g/> 8 <g/> , 165 <g/> ) <g/> .
doc#32 У нас виходить багато видань <g/> , які є <g/> , власне <g/> , тільки задрукованим папером <g/> .
doc#40 Щодо -и — -і <g/> , то вже Синявський </p><p> слушно зазначив <g/> , що -і в закінченнях прикметників у поправній українській вимові є <g/> , власне <g/> , -и <g/> , тільки з пом'якшенням попереднього приголосного ( <g/> правописне синій у вимові = синьий <g/> ) <g/> .
doc#40 Поскільки вони в сучасній літературній мові стають однозначні <g/> , існування двох типів є <g/> , власне <g/> , зайве <g/> .