Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 У старшій <g/> , більш урбанізованій частині Боµенгавзену жив мій майже земляк — Полтава яких 130 км від Харкова — Олекса Григорович Мальченко <g/> , він же Ізарський <g/> , з душею напів полтавською <g/> , а напів « <g/> просто µеттінµенською <g/> » <g/> .
doc#36 Ґе ( <g/> с. 135 <g/> , 217 <g/> ) <g/> , доробок Миколи Ґе — збережений в оригіналах чи відомий в репродукціях — складається з 90 портретів <g/> , кільканадцятьох пейзажів та яких 14 релігійних картин пізнього періоду <g/> .
doc#16 Донцов незаперечно яких 15 років був ідейним проводирем <g/> , чільним публіцистом і прапором українського визвольного руху <g/> , — але парадокс полягав у тому <g/> , що цей рух у своїх хоч трохи ширших колах ніколи не приймав жадної з тих крайностей <g/> , на які його ладен був штовхнути Донцов <g/> .
doc#81 Перед 1917 роком Київ був осередком російського шовінізму і офіційщини <g/> , по революції яких 15 років він ставав заштатним <g/> , але якоюсь мірою українським містом <g/> , тепер перенесенням туди колосального апарату радянської влади на Україні він мав знов стати тим <g/> , чим був до революції <g/> .
doc#81 Він тягав мене по Києву бігцем по снігові й льоду <g/> , від Липок до Подолу <g/> , від Печерська до Бессарабки <g/> , перемішуючи варте уваги з безвартісним <g/> , даючи пояснення ніби не підліткові-юнакові — мені було яких 17 років і це була моя перша подорож туристичного характеру — а старому киянинові <g/> , який уже знав архітектурну й соціяльну структуру міста <g/> .
doc#30 Це була <g/> , у листі до Вас <g/> , на 75 відсотків просто констатація факта <g/> , а на яких 25 жалі й нарікання <g/> .
doc#81 Наш курс <g/> , літераторів <g/> , як тоді казали <g/> , себто студентів літературознавства й мовознавства <g/> , був малий <g/> , яких 30 осіб <g/> .
doc#73 Таким чином письменницьке середовище <g/> , за винятком яких 4 — 5 осіб <g/> , ствердило <g/> , що в основу праці МУРу був покладений правильний і відповідний до вимог життя принцип <g/> . </p>
doc#61 Але всяке мистецтво — умовність <g/> , і це — не більша умовність <g/> , ніж те <g/> , що автори вважають себе в праві показувати нам думки всіх своїх дійових осіб <g/> : яких 400 років тому це останнє теж уважалося неможливим у літературі <g/> , а сьогодні це елементарний засіб для кожного початківця <g/> . </p>
doc#62 А було тоді йому яких 46 років <g/> , а еміграції йшов рік одинадцятий <g/> ! </p>
doc#86 Спростачення й спровінціялізування культурного життя <g/> , осягнене в УСРР як-не-як ціною многолітнього терору <g/> , тиску й нагінок <g/> , на еміграції здобуте за яких 5 років і без жадного поліційного апарату <g/> . </p>
doc#81 Блеф полягав у тому <g/> , що ввесь об'єкт моєї праці — « <g/> Партія веде <g/> » складався з яких 50 сторінок <g/> , отже <g/> , ледве чи досить для солідної дисертації <g/> .
doc#81 Розуміється <g/> , про все це я не міг писати <g/> , але обговорювати в деталях поетичні експерименти можна було <g/> , і це тому з яких 50 сторінок віршів Тичини постала дисертація на 500 сторінок <g/> . </p>
doc#81 Але в історичному мовознавстві кількість фактів далеко обмеженіша <g/> , а коли говорити про історичну фонологію <g/> , « <g/> героїв <g/> » історичної драми — фонем нормально буває максимум яких 50. Кількість їхніх комбінацій далеко більша <g/> , але не всі вони <g/> , математично можливі <g/> , є практично здійсненні <g/> .
doc#81 <p> Це була дуже солідна дисертація <g/> , на яких 500 сторінок машинопису <g/> , оправлені як два томи <g/> .
doc#72 “ <g/> Діло <g/> ” у перший рік існування ( <g/> 1880 <g/> ) мало <g/> , як подають <g/> , 600 передплатників ( <g/> Животко 68 <g/> ) <g/> ; “ <g/> Літературно-науковий вісник <g/> ” у перший рік — 799 <g/> , з яких 625 жили в Галичині <g/> , 32 в Буковині <g/> , а 101 на підросійській Україні <g/> ; за соціальним станом серед передплатників “ <g/> Діла <g/> ” 1900 р. було 173 священики і 142 вчителі ( <g/> Животко 68 <g/> , 78 <g/> ) <g/> .
doc#98 Тоді <g/> , наїжджаючи час від часу на кілька днів до Харкова <g/> , він зупинявся в мене <g/> , хоч моя <g/> , разом з матір'ю <g/> , житлоплоща була одна крихітна комірчина <g/> , на яких 8 квадратових метрів <g/> .
doc#96 У маленькій <g/> , може <g/> , на яких 80 осіб <g/> , залі на концерті <g/> , що я відвідав <g/> , було <g/> , може <g/> , чверть місць заповнених <g/> . </p>
doc#40 — по травах </p><p> травах яких <g/> ?
doc#26 Навіть на найелементарнішому рівні — рівні поодиноких слів — знайдемо в поезії цілу низку слів <g/> , яких « <g/> Енеїда <g/> » взагалі не знає <g/> : соловейко <g/> , калина <g/> , одинокий <g/> , гніздечко <g/> , в'янути ( <g/> про серце <g/> ) <g/> , щебетати ( <g/> в « <g/> Енеїді <g/> » тільки про пащекувату жіночку <g/> ) <g/> , дівчина <g/> , сохнути ( <g/> в значенні журитися <g/> ) <g/> , лози <g/> , дрібні ( <g/> про сльози <g/> ) <g/> , гай <g/> , гойдати <g/> , кобзар <g/> , діброва <g/> , прилинути <g/> , чужина <g/> , орел <g/> , грати ( <g/> про море <g/> ) <g/> , сіяти <g/> , як даремно шукали б ми в « <g/> Енеїді <g/> » й самого слова Україна <g/> , як даремно ми шукали б там і українського пейзажу взагалі <g/> . </p>