Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 Сперечання в цьому питанні <g/> , до яких нам доведеться звернутися надалі <g/> , власне <g/> , не були розв'язані теоретично <g/> : але на практиці термін " <g/> називне речення <g/> " закріпився і <g/> , пропагований шкільними підручниками <g/> , міцно ввійшов в ужиток <g/> . </p>
doc#15 <p> Але далі <g/> , кажучи про те <g/> , що в реченні можуть реалізуватися тільки вершини значень ( <g/> Bedeutungsgipfel <g/> ) <g/> , що <g/> , очевидно <g/> , можна застосувати і до називних речень <g/> , яких Блюмель <g/> , як і його учителі <g/> , не знає <g/> , він дещо наближається до Вундтової теорії комплексу уявлень <g/> , що не встиг розкластися <g/> .
doc#15 Практично ж Л. А. Булаховський <g/> , очевидно <g/> , схильний уважати реченням тільки конструкції з verbum finitum і ті <g/> , в яких " <g/> є засоби виявлення граматичної присудковости <g/> " <g/> . </p>
doc#15 <p> Всупереч власним словам про властивість називних речень штучно- поетичній мові <g/> , Німчинов в іншому місці своєї праці ( <g/> с. 201 <g/> ) <g/> , розглядаючи генезу двоелементного речення <g/> , припускає <g/> , що воно могло творитися з двох самостійних слів-речень ( <g/> або словосполук-речень <g/> ) <g/> , одне з яких було називне <g/> .
doc#15 Як відомо <g/> , в українській мові зовнішнє оформлення прикметника як правило не змінюється залежно від того <g/> , виконує він функцію атрибутивну чи предикативну - на відмінність від деяких інших мов <g/> , у яких предикативний прикметник оформлюється своєрідно ( <g/> напр <g/> .
doc#15 <p> Можливі <g/> , зрештою <g/> , і такі випадки <g/> , в яких загасання предикативної сили присудкових прикметників відбувається крок по кроку <g/> , з великою наочністю <g/> , і <g/> , почавши реченнями явно двоелементними <g/> , автор переходить далі кінець-кінцем до називних <g/> : </p><p> Григор високий і незграбний <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> В. Пачовський <g/> ) </p><p> Нерідко такі речення і мають пряму паралелю з подібними ж конструкцією реченнями <g/> , в яких головний член виражений прямо прислівником того ж кореня <g/> , напр <g/> .
doc#15 <p> У сучасній літературній мові приклади називних речень <g/> , головний член яких виражає дію або стан <g/> , дуже часті - як самостійно вжиті <g/> , так і в ряді з тими називними реченнями <g/> , в яких головний член-назва ма- теріяльного предмета <g/> .
doc#16 Те саме з Шевченком <g/> , який мріяв про суспільство рівних людей <g/> , про суспільство-родину <g/> , де « <g/> врага не буде супостата <g/> , а буде син і буде мати <g/> , і будуть люди на землі <g/> » <g/> , — а Донцов робить з нього ненависника і мальтретанта « <g/> гречкосіїв <g/> » <g/> , з яких Донцов хоче зробити об'єкт зневаги й глуму <g/> .
doc#16 От я беру <g/> , наприклад <g/> , статтю про МУР « <g/> Ідея чи безідейність <g/> » в лондонському « <g/> Українському кличі <g/> » 1 і читаю зовсім нові для себе речі <g/> , після яких у дужках стоїть « <g/> Листи і статті голови МУРу У. Самчука <g/> » <g/> .
doc#16 Донцов незаперечно яких 15 років був ідейним проводирем <g/> , чільним публіцистом і прапором українського визвольного руху <g/> , — але парадокс полягав у тому <g/> , що цей рух у своїх хоч трохи ширших колах ніколи не приймав жадної з тих крайностей <g/> , на які його ладен був штовхнути Донцов <g/> .
doc#16 Нечуя-Левицького і інші твори про родинні й сусідські сварки <g/> , яких ( <g/> і творів <g/> , і сварок <g/> ) у нашій літературі чимало <g/> .
doc#16 ) <g/> , яких вісниківство все таки прийняло в свій пантеон <g/> ?
doc#18 Спростовання в тому <g/> , що рух до поставленої мети дає зміст життю <g/> , приносить стільки щастя <g/> , скільки людина може мати <g/> , і творить ті духові цінності <g/> , в яких є сенс людського існування і які відкривають людині шлях до Єгови <g/> . </p>
doc#18 Геній Шевченка неперевершений <g/> , але який поступ зробила українська література за ці роки в сенсі інтелектуального круговиду і врівноваженої майстерности <g/> , яких творчих довершень і розкрить провіщеного вона дійшла <g/> !
doc#19 Покищо мусімо сказати <g/> , що не знаємо <g/> , в яких обставинах і від чого вмер письменник <g/> , як не знаємо й ще багато чого з його особистого духового чи родинного життя <g/> .
doc#19 Як суворий спостерігач життя Мова не хотів вигадувати постаті <g/> , яких не було навколо <g/> .
doc#20 Що не виключало того <g/> , що роками вона доглядала його <g/> , хворого <g/> , і не раз корилася далі його примхам і вередуванням <g/> , яких не бракувало <g/> .
doc#22 Він дістав для цього спеціяльну підготовку <g/> , його спеціально вишколили <g/> , як звертатися до поодиноких людей <g/> , які відповіді давати на їхні відчайні запитання і яких реакцій на ці відповіді можна від тих упосліджених і страждущих сподіватися <g/> .
doc#23 <p> Так постали концепції історії української літератури цього періоду <g/> , в яких елементи змагання між різними стилями й напрямами зникли <g/> .