Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Із цієї причини мовна чистка відбилась <g/> , як правило <g/> , тільки на тих галицизмах <g/> , які можна було як такі чітко пізнати <g/> .
doc#9 Характеристична деталь <g/> , що свідчить про збереження цієї традиції <g/> , є та <g/> , що в історичних творах кінця XVIII — початку XIX ст <g/> .
doc#9 <p> Нарешті словник Павловського — типово чернігівський <g/> , але розмір цієї статті не дає змоги подати докладну аналізу лексики <g/> , і я змушений відіслати читача до вже згадуваної моєї статті про Граматику Павловського <g/> . </p>
doc#9 Було б цікаво й важливо простежити їх докладніше в Котляревського й котляревців <g/> , як і в ранніх романтиків <g/> , але рамки цієї статті обмежують мене до самої постави питання <g/> . </p>
doc#10 Техніка праці в Академічному словнику була така <g/> , що головний редактор діставав на перевірку <g/> , виправлення і апробацію вже готові аркуші <g/> ; ці аркуші складалися колективом співробітників Комісії складання словника живої української мови <g/> , а керівником цієї Комісії скоро зробився Всеволод Михайлович Ганцов <g/> .
doc#10 Він був запрошений до цієї комісії ухвалою засідання Історично-філологічного відділу Академії Наук з 20 лютого 1919 року одночасно з Г.Голоскевичем і слідом за А.Ніковським і М.Грінченко <g/> .
doc#10 Зрештою сама теза про смоленське походження тексту була висунена Шахматовим і вся дисертація є під будовою цієї гіпотези вчителя <g/> .
doc#10 Вони дали йому змогу пояснити <g/> , чому жадна з українських пам'яток не фіксує “ <g/> дифтонгічної <g/> ” вимови голосних <g/> : з тієї простої причини <g/> , що не існує цієї дифтонгічної вимови <g/> , що це в системі мови <g/> , а значить і в свідомості мовців — прості звуки ( <g/> 4 <g/> , 120 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Це праці 1 <g/> , 6 <g/> , 9 <g/> , 10 <g/> ; цієї ділянки Курило не цурається й далі <g/> , як свідчать 15 <g/> , 24 <g/> , одначе від 1924 р. вона стає для Курило другорядною <g/> .
doc#10 Автор цих рядків особисто досі пам'ятає окремі сторінки з цієї книжки <g/> , що з нею він уперше зустрівся 1918 р. <g/> , бувши учнем першого класу гімназії <g/> . </p>
doc#10 Зокрема <g/> , цей факт кидає дещо нового світла й на розвиток о <g/> , е в закритих складах <g/> , бо саме від цієї межі починається на захід спад різниці в силі вимови наголошених і ненаголошених складів <g/> . </p>
doc#10 Радше його слід перевернути <g/> : вогнище цієї зміни слід шукати <g/> , як це нормально буває <g/> , там <g/> , де воно проявилося найсильніше <g/> , — себто на півдні <g/> , у гуцулів <g/> .
doc#10 Після цієї кампанії цькування <g/> , як завжди в таких випадках <g/> , наступило цілковите замовчування <g/> .
doc#15 <p> Якщо Шахматову належить честь розроблення теорії називних речень і відмежування їх від неповних <g/> , то 0. М. Пєшковському ми завдячуємо популяризацію цієї теорії <g/> , правда з певними змінами і з певним <g/> , як побачимо спрощенням і деталізацією її <g/> .
doc#15 Правда він кидає натяк на " <g/> літературну трансформацію <g/> " <g/> , якої зазнав у подальшому цей " <g/> біологічний <g/> " називний відмінок <g/> , але він не показує шляхів цієї трансформації і <g/> , думаємо <g/> , не міг би їх показати <g/> .
doc#15 Ми вже бачили <g/> , що називні речення при їх розгляді намагалися за всяку ціну формально відмежувати від неповних речень <g/> , - і це було <g/> , очевидно <g/> , логічно й історично неминуче при теоретичному виділенні цієї категорії з загальної аморфної купи неповних речень <g/> , при її ( <g/> категорії <g/> ) усвідомленні як принципіяльно окремої <g/> .
doc#15 Називні відмінки вивісок і заголовків мають свою генезу в слові з його називною функцією <g/> , дарма <g/> , що в силу виключного панування цієї функції вони перетворилися зовнішньо ніби на протилежність слова <g/> : в них приглушені узагальнюючі властивості слова і різко розвинені конкретизуючі <g/> . </p>
doc#15 Характеристичним прикладом цієї плутанини може бути стаття Л. Б. Перльмуттера про називні речення <g/> , на якій слід тут коротко спинитися <g/> . </p>
doc#16 Так подумати можна було б <g/> , якби Донцов не цитував іншого місця цієї самої статті <g/> .
doc#16 Вісниківство можна розуміти тільки як реакцію на поразку Української національної революції <g/> , і як вияв цієї реакції ця течія глибоко трагічна в своїй внутрішній суті <g/> .