Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 У цій страшній безмежності ще страшнішим символом у Курилика виступає образ дороги <g/> , шляху <g/> .
doc#6 До речі <g/> , вервечка “ <g/> екзистенціялістів <g/> ” у цій картині — майже копія Бройгелевого гурту людських душ у гравюрі “ <g/> Страшний суд <g/> ” <g/> . </p>
doc#6 На цій виставці пор <g/> .
doc#6 <p> У цій активізації глядача свою ролю виконує в Курилика не тільки сама картина <g/> , а й її назва <g/> .
doc#6 На цій виставці таку групу можна бачити в “ <g/> Під осінь життя <g/> ” ( <g/> ч. 5 <g/> ) <g/> , почасти на “ <g/> Монреальській місії в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#6 На цій виставці можна тут послатися на “ <g/> Банф <g/> , автошлях на Джаспер <g/> ” або “ <g/> Сльота <g/> ” ( <g/> чч <g/> .
doc#6 На цій виставці до певної міри це стосується до “ <g/> Вітер співає в телефонних дротах <g/> ” ( <g/> ч. ЗО <g/> ) <g/> .
doc#6 Курилик найчастіше має гру зеленого на зеленому або поруч зеленого ( <g/> приміром <g/> , на цій виставці — “ <g/> Клечальна неділя <g/> ” <g/> , — ч. 11 або “ <g/> Корови під зливою <g/> ” — ч. 28 <g/> , а поза нею дуже часто <g/> , наприклад <g/> , на самій переїзній виставці 1982—1984 років у “ <g/> Долина Дону в сірий день <g/> ” <g/> , “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” <g/> , “ <g/> Пасторальна симфонія <g/> ” <g/> , “ <g/> На битій дорозі не росте трава <g/> ” та ін <g/> .
doc#6 На цій виставці <g/> , приміром <g/> , знайдемо сіре на сірому ( <g/> точніше сірожовте на сірожовтому <g/> ) в “ <g/> Годує свині вугіллям <g/> ” ( <g/> ч. 12 <g/> ) <g/> , біле на білому в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , дуже часто також чорне на чорному ( <g/> приміром на переїзній виставці “ <g/> Прибуття на манітобську фарму <g/> ” <g/> , “ <g/> Молодий небесний цвіт <g/> ” <g/> , “ <g/> Рибалення на корюку <g/> ” <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 Усе таки спостерігаємо її на цій виставці <g/> , в “ <g/> Замерзлі вікна і хлопець у молитві <g/> ” ( <g/> ч. 3 <g/> ) як прямокутники вікон <g/> , стіни й підлоги <g/> ; в “ <g/> Доїння корів <g/> ” площина <g/> , побутово вмотивована як двері в протиставленні до стіни <g/> , винесена в центр картини ( <g/> ч. 6 <g/> ) <g/> .
doc#8 У своїх неперевершених спогадах про Київський університет його студентських років <g/> , — цій перлині української мемуаристики <g/> , — Петров-Домонтович з <g/> , як завжди <g/> , прихованою іронією <g/> , писав <g/> : « <g/> Іван Іванович Огієнко для своєї вступної лекції в Університеті вибрав тему <g/> : " <g/> Чи правильно поставлений наголос в " <g/> Полтаві <g/> " Ол <g/> .
doc#9 Усе-таки <g/> , коли видавництво Отто Гаррассовіца заповзялося видати мою « <g/> Галичину <g/> » в німецькому перекладі ( <g/> що потім вийшов в світ під назвою « <g/> Die ukrainische Schriftsprache 1798-1965. Ihre Entwicklung unter dem EinfluB der Dialekte <g/> , 1966 <g/> » <g/> ) <g/> , я зробив деякі істотні додатки <g/> , з яких найголовніші два <g/> : розділ про типологію слов'янських літературних мов і про місце української літературної мови в цій схемі <g/> , з одного боку <g/> ; і схематичний огляд впливу Чернігівщини на літературну мову <g/> .
doc#9 Тим більше <g/> , що скільки авторові відомо <g/> , тепер не заноситься на ґрунтовні нові студії в цій ділянці — ні на Україні <g/> , ні на чужині <g/> .
doc#9 <p> У таких обставинах в окресленні бодай приблизної території вживання того чи того слова <g/> , обговорюваного в цій праці <g/> , легко можуть трапитися недотягнення або помилки <g/> .
doc#9 Отже <g/> , в Галичині починають чимраз інтенсивніше з'являтися в цій мові зміни <g/> , а головне <g/> , вона починає збагачуватися силою нових елементів <g/> .
doc#9 Розростатися надміру цій відмінності не дозволяє досить жваве <g/> , всупереч усім перешкодам <g/> , спілкування літературно-творчої інтелігенції Галичини й Великої України <g/> .
doc#9 <p> Науки ніде було взяти <g/> ; </p><p> Прийшлось її в Ляхві шукати <g/> , </p><p> І ми полщизною жили </p><p> Тоді <g/> , як з нею прю вели2. </p><p> У цій неґації « <g/> полщизни <g/> » ледве чи не видніється в П. Куліша неґація галицьких впливів на Велику Україну й її літературну мову <g/> .
doc#9 Але в цій галузі йому найбільше ставали в пригоді церковнослов'янізми <g/> , які становили спільне добро всіх частин України <g/> .
doc#9 З другого боку <g/> , факти дедалі більшого ширення галицької преси на Великій Україні <g/> , факти помітної участи в цій пресі великоукраїнських письменників і діячів <g/> , мова яких при друкуванні іноді зазнавала більших чи менших змін <g/> , — все це разом узяте актуалізує розбіжності літературної мови в її галицькому варіянті проти літературної мови <g/> , що росте спроквола ( <g/> через несприятливі обставини <g/> ) у Великій Україні на вузькообмежених жанрово й стилістично <g/> , лиш частково сприйманих традиціях мови Шевченка й « <g/> Основи <g/> » <g/> .
doc#9 Практично І. Франко в цій статті цілком знімав з порядку денного змагання до єдности літературної мови і відкривав і сам дорогу хуторянським тенденціям <g/> , з тією тільки різницею <g/> , що Б. Грінченко проголошував монополію одного хутора <g/> , а І. Франко визнавав усі хутори за принципово рівновартісні й гідні права на самостійний розвиток за своїми внутрішніми законами <g/> .