Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Щойно централізований і надмірний апарат з центром поза межами України міг допомогти <g/> , щоб перемогла ця структура <g/> . </p>
doc#9 а то и того реже в неодушевленных <g/> » ( <g/> 6 <g/> ) <g/> , хоч <g/> , відповідно до його високої оцінки південних говірок <g/> , ця форма означає <g/> , на його думку <g/> , « <g/> умягчение грубости наречия <g/> » <g/> ; </p><p> б. Нестягнені прикметники <g/> : гарная — гарнеі — гарный ( <g/> 10 <g/> ) <g/> ; </p><p> в. Наз <g/> .
doc#10 Дурново писав з цього приводу <g/> : “ <g/> Ця схема <g/> , що на ній позначається сильний вплив побудов Шахматова <g/> , дуже спокуслива <g/> , але покищо її можна розглядати тільки як талановиту гіпотезу <g/> ”18 <g/> ) ˮ. Справді <g/> , схема ця надто нагадує погляди Шахматова на постання середньо-російських <g/> , зокрема московської <g/> , говірок <g/> .
doc#10 праця <g/> , 152 <g/> ) ця “ <g/> схема Ганцова чисто проблематична <g/> ” <g/> , але він же спостеріг і те <g/> , що ця штучна схема “ <g/> на решті висновків не позначається <g/> ” <g/> , і це дало йому змогу схарактеризувати праці Ганцова з історичної діалектології як “ <g/> блестящее применение исторических принципов <g/> ” ( <g/> 155 <g/> ) <g/> .
doc#10 праця <g/> , 152 <g/> ) ця “ <g/> схема Ганцова чисто проблематична <g/> ” <g/> , але він же спостеріг і те <g/> , що ця штучна схема “ <g/> на решті висновків не позначається <g/> ” <g/> , і це дало йому змогу схарактеризувати праці Ганцова з історичної діалектології як “ <g/> блестящее применение исторических принципов <g/> ” ( <g/> 155 <g/> ) <g/> .
doc#10 Не знати <g/> , коли ця праця формально почалася <g/> , але в Звідомленні ВУАН за 1921 р.7 <g/> ) Курило вже загадана як старший науковий співробітник-філолог <g/> , консультант Інституту наукової мови <g/> .
doc#10 Видавана й перевидавана безперервно від 1918 до 1926 р. ( <g/> наклад самого дев'ятого видання був 150.000 <g/> ) <g/> , студійована без перебільшення мільйонами українських школярів <g/> , ця книжка своїми одинадцятьма виданнями лишила може більший слід у свідомості покоління тих років <g/> , ніж багато інших книжок <g/> .
doc#10 <p> Уже ця глибока аналіза словно-інтонаційної сторони говірки була цілковитою новиною в українському мовознавстві і відкривала нові можливості для пізнання розвитку північноукраїнських говірок як системи <g/> .
doc#10 До Курило ці форми пояснювали або асиміляцією о до наступного наголошеного а <g/> , — але тоді лишається незрозумілим <g/> , чому ця зміна охопила лише кільканадцять слів <g/> , не порушивши низки інших <g/> , таких як коза <g/> , козак тощо <g/> , — або наявністю старих праслов'янських варіянтів <g/> .
doc#10 Вона приходить до висновку <g/> , що зміна 'а > 'е ( <g/> 'и <g/> ) в позакарпатських західньоукраїнських говірках охоплює як правило ті слова <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а систематичніше здійснена ця зміна в південній частині гуцульського діялекту <g/> , де вона охоплює всі 'а. Щоб пояснити цей розподіл фактів <g/> , Курило вдається до історії польського колонізаційного руху на Західну Україну і висуває тезу про те <g/> , що перехід ‘а в ‘е в українській мові постав під впливом польської мови там <g/> , де польська мова має ȩ <g/> , а там <g/> , де стосунки з польською мовою не були такі безпосередні <g/> , поширено зміну на всяке 'а ( <g/> 20 <g/> , 104 <g/> ) <g/> .
doc#10 Недурно ця стаття незабаром <g/> , у роки розгрому української науки в СССР <g/> , дістала не більше <g/> , не менше таку характеристику <g/> : “ <g/> Стаття висвітлює матеріал з методологічних позицій суб'єктивного ідеалізму <g/> , повторює думки буржуазних мовознавців <g/> , еклектично застосовує їх у своєму визначенні <g/> …
doc#11 Якщо нема характерів <g/> , ідей <g/> , якщо фабула обернена на саму себе <g/> , якщо раз-по-раз — зараз покажу це <g/> , — монтаж чужорідностей <g/> , чому вся ця латанина <g/> , наче й не назвеш її будовою <g/> , — чому вона не розсипається <g/> , чому — читаєш далі і не кинеш — і дочитуєш <g/> , — і твориться певне враження міцної структури <g/> , і чому так твердо <g/> , як у шпенґлерівсько-вельфлінівському empor Готичного собору <g/> , формується висновок-підсумок <g/> , як скеля непорушний <g/> , як Лютерів « <g/> Die feste Burg ist unser Gott <g/> » <g/> , як наше « <g/> Гей не дивуйте <g/> , добрії люди <g/> » <g/> , як французька Марсельєза <g/> , і його вже сказав Тичина <g/> , сказав ще 1917 року <g/> : « <g/> Я — дужий народ <g/> , Я молодий <g/> » <g/> ? </p>
doc#14 Триптих « <g/> Побачення <g/> » <g/> , де сплетено мотиви українського Роду й Дому в історичних перипетіях національного життя <g/> , мотиви Начальника в роки державности і мотив Смерти <g/> , смерти <g/> , що її нема <g/> , смерти <g/> , що є поверненням до Роду й Дому <g/> , але справжнього <g/> , вічного <g/> , а не в етапах історичних закрутів і манівців і просвітлень <g/> , — ця поезія не ділиться на особисте і <g/> …
doc#15 Гадаю <g/> , що ця різниця не принципіяльна <g/> .
doc#15 Проте <g/> , легко примітити <g/> , що ця ознака стосується не до всіх наведених прикладів <g/> ; приміром <g/> , у прикладі з Брюсова Везде молчанье неизбежное павзи нема <g/> .
doc#15 К. Німчинов пише про називні речення <g/> : " <g/> категорія ця часто вживана в ритмованій поетичній мові <g/> " <g/> ; " <g/> Назовні речення <g/> , принаймні в найхарактернішім вигляді їх <g/> , себто коли бувають тільки самі підмети без жадних додаткових слів <g/> , характеризують літературну мову <g/> " - автор Синявськии <g/> . </p>
doc#15 Не можна не згадати тут цілком слушну і дотепно висловлену думку Pica <g/> : </p><p> Помилкові судження [ <g/> Fehlschlüsse <g/> ] як <g/> : ця конструкція заміняє або заступає часто речення <g/> , отже вона сама є речення - зустрічаються дивовижно часто <g/> .
doc#15 Інакше - ця конструкція буде мертвонародженою і залишиться на пожовклих сторінках книжок свідком формалістичности мови автора <g/> , кабінетно- сти її <g/> , відсутности зв'язку з народною мовою <g/> .
doc#16 Ні <g/> , ця пекельна машинерія демагогії й терору вміє не тільки галасувати <g/> , вона вміє і мовчати <g/> .
doc#16 <p> Після таких цитат легко зрозуміти <g/> , чому большевики в своїй антиукраїнській пропаганді найохочіше послуговуються саме ім'ям Донцова <g/> : ніяка їхня пропаганда не вигадає проти українського визвольного руху й української визвольної ідеї нічого більш компрометуючого <g/> , ніж ця гістерика людини <g/> , що втратила всякі зв'язки з ґрунтом <g/> , з народом і хоче надолужити це цинізмом ката <g/> , фанатизмом касти « <g/> апостолів <g/> » — інквізиторів <g/> . </p>