Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 І хай ми відвели б навіть третину <g/> , навіть половину цих слів <g/> , довівши <g/> , що вони зовсім не прийшли до української літературної мови з Галичини <g/> , але і решти вистане <g/> , щоб побачити <g/> , яка все-таки величезна питома вага галицьких елементів у лексиці сучасної української літературної мови <g/> , особливо в сфері абстрактних понять <g/> . </p>
doc#9 Причина цього вагання може бути тільки одна <g/> : вплив Галичини <g/> , яка частково має в цих словах наголос на передостанньому складі <g/> . </p>
doc#9 Та переважна маса цих елементів продирається до літературної мови після 60-х років XIX ст <g/> .
doc#9 <p> На доказ цих тез наведу деякі факти з мови Павловського <g/> , Котляревського й Шевченка <g/> . </p>
doc#10 Вагу цих мовознавців оцінив <g/> , між іншим <g/> , і совєтський режим <g/> : усі ці мовознавці <g/> , що були в сфері засягу режиму <g/> , були знищені <g/> , докладено всіх зусиль <g/> , щоб знищити їхні твори <g/> , замовчати відкрите ними <g/> . </p>
doc#10 Але він спромігся також сказати вирішальне слово в українській діалектології і в її складному питанні ґенезі української мови <g/> , дарма що опрацюванню цих проблем він зміг через обставини свого життя присвятити ледве яких п'ять років <g/> .
doc#10 <p> Впадає в очі ще та обставина <g/> , що всі праці Ганцова в царині української історичної діалектології фактично зосереджені в кількох роках — 1922-1925. Після цих років його наукові виступи фактично припинюються <g/> .
doc#10 Південно-східні говірки Ганцов слідом за Михальчуком уважає за наслідок вимішування на степовому і почасти лісостеповому просторі представників південно-західніх і північних говірок <g/> ; нове в Ганцова те <g/> , що він відносить постання цих говірок на пізніший час — 16—17 сторіччя ( <g/> 5 <g/> , 83 <g/> , 110 <g/> ) і підкреслює їх південно-західну основу <g/> , що визначила їх фонетичну систему <g/> , тоді як північні говірки вплинули більше на морфологічну систему <g/> , бо вона була простіша на півночі ( <g/> 5 <g/> , 121 і далі <g/> ) <g/> .
doc#10 Це останнє привело до виступу Смаль-Стоцького проти Ганцова <g/> : Ганцов бо обстоював подовження цих о <g/> , е проти теорії їх звуження в Смаль-Стоцького ( <g/> 4 <g/> , 140 <g/> ) <g/> .
doc#10 Він намагається пов'язати постання діалектів з групуваннями старих східньослов'янських племен ( <g/> 5 <g/> , 135 <g/> ; 6 <g/> , 258 <g/> ) <g/> , сучасну карту говірок Чернігівщини виводить з історичного минулого <g/> , зокрема з історії рухів людности на цих теренах ( <g/> 16 <g/> , 279 <g/> ) <g/> , і свою характеристику діялектологічних меж Чернігівщини він прямо закінчує словами <g/> : “ <g/> Діалектичне життя Північного Лівобережжя було зв'язане і завжди розвивалося в згоді з загальною історичною долею цієї країни <g/> ” ( <g/> 16 <g/> , 280 <g/> ) <g/> .
doc#10 І треба сказати <g/> , що більшість цих людей чесно служила українській нації й багато з них ґрунтовно прислужилися українській культурі і навіть життя віддали за свою свідомо прийняту нову батьківщину <g/> .
doc#10 Без діяльности цих трьох визначних мовознавців сучасна українська літературна мова мала б дещо інший характер — і цього не вдалося змінити навіть пізнішими мовними чистками в УССР <g/> .
doc#10 Автор цих рядків особисто досі пам'ятає окремі сторінки з цієї книжки <g/> , що з нею він уперше зустрівся 1918 р. <g/> , бувши учнем першого класу гімназії <g/> . </p>
doc#10 Одначе значення цих праць Курило годі перецінити <g/> .
doc#10 Уже Ганцов побачив <g/> , що це не надто ймовірна теорія <g/> , бо спадний характер наголосу в північноукраїнських говірках не сприяє внутрішньому розвиткові “ <g/> другої частини <g/> ” цих дифтонгів у напрямі до і. Тоді <g/> , коли Ганцов писав свою визначну “ <g/> Діялектологічну клясифікацію українських говірок <g/> ” <g/> , Курило робила спостереження над говіркою Хоробричів і над іншими чернігівськими говірками і <g/> , за всіма ознаками <g/> , незалежно від нього прийшла до таких самих висновків <g/> .
doc#10 <p> Курило обґрунтовує цю теорію ще низкою деталів <g/> , а також обговорює різні інші рефлекси старих о <g/> , е в окремих карпатських говірках <g/> , — але тут нема потреби входити в розгляд цих питань <g/> .
doc#12 Остаточне прийняття чи відкинення цих змін — як і можливих інших — може належати компетенції тільки майбутньої Всеукраїнської Правописної Конференції <g/> , вільної в своїх дискусіях і ухвалах <g/> . </p>
doc#12 В цих словах і пишеться а. </p><p> 2. Правопис и — і. </p><p> 1. На початку слів ніколи не пишеться и <g/> , навіть коли вимовляється <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> б <g/> ) коли основа вивідного слова кінчається на г <g/> , ґ <g/> , ж <g/> , з <g/> , то замість цих літер і наступного с пишемо з <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> в <g/> ) коли основа вивідного слова кінчається на к <g/> , ч <g/> , ц <g/> , то замість цих літер і наступного с пишемо ц <g/> , напр <g/> .