Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 В українській мові до проривних звуків належать п <g/> , б <g/> , т <g/> , д <g/> , к <g/> , ґ <g/> ; до протисних — ф <g/> , в <g/> , с <g/> , з <g/> , ш <g/> , ж <g/> , й <g/> , х <g/> , г. До певної міри до проривних належать також звуки ( <g/> т. зв <g/> .
doc#81 В українській громаді Львова була особлива порода жінок <g/> , що їх я схильний назвати жінками-патронесами <g/> .
doc#65 В українській бо мові і не вимагає обов'язкового пом'якшення попереднього приголосного <g/> .
doc#40 В українській іменниковій відміні можуть бути виявлені дві категорії <g/> : категорія особовости чи речевости і категорія оформлености-цілісности ( <g/> в зв'язку цих понять <g/> ) у протиставленні безформності-частковості <g/> . </p>
doc#40 В українській літературі характеристичне ставлення до етранжизмів Шевченка <g/> .
doc#60 В українській сучасній мові такі речі трапляються досить часто <g/> . </p>
doc#33 І після того <g/> , як із зізнання підсудного точно встановлено <g/> , що ablativus auctoris в українській мові ніким ( <g/> саме той нещасний ablativus auctoris <g/> !
doc#72 Приміром <g/> , слово “ <g/> громадянин <g/> ” і в західноєвропейських мовах <g/> , і в мові російській походить од слова “ <g/> місто <g/> ” <g/> , “ <g/> город <g/> " <g/> , а в українській від “ <g/> громада <g/> ” — поземельне селянське об'єднання <g/> . </p>
doc#56 А в українській літературі обов'язковий оптимізм діє отруйно десятиріччями <g/> .
doc#81 <p> — Як можна таке написати <g/> , — обурювався Леонід Арсенійович <g/> , — адже в українській мові груди вживаються тільки в множині <g/> ! </p>
doc#51 його монографії про функції відмінків в українській мові <g/> : Функции генетива в южно-русской области <g/> , Варшава 1913 <g/> ; Номінатив і датив в українській мові <g/> , Київ 1925 <g/> ; Льокатив в українській мові <g/> , Київ 1925 <g/> ; Вокатив і інструменталь в українській мові <g/> , Київ 1926 <g/> ; Акузатив в українській мові <g/> , Київ 1928. 1928. </p><p> 5 <g/> ) Мова творів Гр <g/> .
doc#40 Курило <g/> , « <g/> Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache <g/> » О. Огоновького <g/> , а також серію монографій Є. Тимченка про відмінки ( <g/> »Функции генетива в южнорусской области <g/> » Варшава 1913 <g/> , « <g/> Номінатив і датив в українській мові <g/> » Київ 1925 <g/> , « <g/> Акузатив в українській мові <g/> » Київ 1928 <g/> , « <g/> Вокатив і інструменталь в українській мові <g/> » Київ 1926 <g/> ; « <g/> Льокатив в українській мові <g/> » Київ 1925 <g/> ) <g/> .
doc#72 , що бачать в українській самостійності не так умови для культурного розвитку українського народу <g/> , як умови для свого власного бюрократичного панування <g/> " <g/> , так 1923 р. він не схилявся до проголошення української мови державною і до її поширення коштом російської <g/> .
doc#40 Бувають в українській мові і інші типи скоротів <g/> , але вони менш продуктивні і менш поширені ( <g/> Напр <g/> .
doc#40 Цим пояснюються ті явища змішування е — и і зрідка о — у <g/> , які бувають в українській мові в усіх ненаголошених складах ( <g/> § 73 <g/> ) <g/> .
doc#81 Син зубного лікаря <g/> , він був однаково вдома в українській і російській культурі <g/> , він мав такі ж літературні зацікавлення й смаки <g/> , як я. Але він був повороткіший <g/> , менший <g/> , бистріший <g/> , дотепніший <g/> .
doc#72 Деякі з них знаходимо в “ <g/> Російсько-українському словникові <g/> ” С. Іваницького й Ф. Шумлянського ( <g/> 1918 <g/> ) <g/> : ставитися <g/> , установа <g/> , здібний <g/> ; є там і голова та уряд <g/> , але поряд них наведено і старіші слова предсідатель <g/> , правительство <g/> , перейняті з російської мови і широко вживані в українській пресі до 1917 року <g/> .
doc#37 Люди <g/> , випадкові в українській літературі <g/> , були допущені на літературний Олімп <g/> , бо ось один редагував журнал ( <g/> Володимир Кримський з його « <g/> Звеном <g/> » в Австрії <g/> ) <g/> , Юрій Чорний з його пародіями на МУР <g/> , Петро Балей <g/> , що мав вплив на літературну політику « <g/> Української трибуни <g/> »в Мюнхені <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , серед наведених у § 6 архаїзмів такі <g/> , як ротмістр або опанча — водночас алотопізми <g/> , бо вони в українській мові походять з чужих мов <g/> ; або <g/> , скажімо неологізм радіольокатор <g/> , що постав у часи війни 1939-1945 рр <g/> .
doc#40 Отже <g/> , вживання фіктивного підмета воно в українській мові не становить граматичної норми ( <g/> як <g/> , наприклад <g/> , німецьке es у безособовому реченні <g/> ) і кожного разу має бути вмотивоване стилістично <g/> . </p>