Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Модест Левицький пише про це так <g/> : « <g/> Коли з р. 1906 настала змога видавати часописи й на російській Україні <g/> , то довелося перенести з Галичини трохи не весь той лексичний матеріял <g/> , що виробився там протягом тих тридцяти літ <g/> »ii <g/> .
doc#9 Не говоритиму вже про те <g/> , що тепер у мові самого Б. Грінченка є чимало галицьких елементів <g/> , — обмежуся на одному прикладі <g/> : « <g/> Наші літерати трохи перечислилися на своїх силах <g/> »3. Далеко важливіше <g/> , що він і принципово <g/> , теоретично стоїть тепер на зовсім інших <g/> , де в чому діяметрально протилежних позиціях <g/> . </p>
doc#9 Він пише <g/> : « <g/> За ввесь час <g/> , одколи розвивається галицьке письменство <g/> , я знайшов у йому тільки трохи більше десятка неологізмів <g/> , слів вищого порядку ( <g/> типове визнання <g/> .
doc#9 А з того факту <g/> , що в пізніх творах Лесі Українки кількість західноукраїнських мовних елементів не зменшується <g/> , а навпаки <g/> , трохи зростає <g/> , можна робити висновок <g/> , що письменниця свідомо використовувала їх у своїх творах <g/> .
doc#9 Любив уживати мало відомі на Україні вирази й трохи тим сам милувався <g/> .
doc#9 Здебільшого знайдемо в І. Нечуя-Левицького слова <g/> , живцем перенесені з російської мови або трохи зукраїнізовані <g/> , рідше архаїчні <g/> .
doc#9 Це стосується не тільки якихось суто урбаністичних понять <g/> , а й широкого кола побутових понять і уявлень <g/> , що хоч трохи виходять за межі сільського побуту <g/> . </p>
doc#9 Але коли приймається <g/> , що літературна мова в усьому тому <g/> , що робить її системою <g/> , збігається з системою говірки <g/> , то це — принаймні у випадку української мови <g/> , ані трохи не відповідає дійсності <g/> .
doc#10 Скільки на процесі залюбки підкреслювано “ <g/> непролетарське <g/> ” походження підсудних <g/> , то брак згадки про це в випадку Ганцова можна вважати за вказівку <g/> , що його батько не був ані священиком <g/> , ані дідичем <g/> , ані хоч трохи вищим урядовцем <g/> .
doc#10 Ці голоси належали російському лінгвістові А. Бескровному і польському В. Курашкєвичеві23. Стаття Курашкєвича вийшла трохи пізніше <g/> , коли Курило вже не могла йому відповісти <g/> , але в суті речі в своїй відповіді Бескровному ( <g/> 25 <g/> ; також 26 <g/> , 79 <g/> ) вона передбачила й закиди Курашкєвича й дала свою відповідь і на них <g/> .
doc#11 Та от біда <g/> , хоч і мала <g/> , — вона <g/> , краватка <g/> , трохи посунулася праворуч <g/> .
doc#11 Щоправда <g/> , в « <g/> Перверсії <g/> » <g/> , десь коло кінця <g/> , є трохи ризикована сцена кохання втрьох <g/> , але погодьтеся <g/> , одна сцена на чималий текст <g/> …
doc#11 <p> І це так <g/> , саме так <g/> , хоч ми у Венеції <g/> , а не в Києві <g/> , хоч рацію мав Андрухович <g/> , що ми не переступили ще Альпи <g/> , та де там Альпи <g/> , ми ще таки нівроку мізерненького срібнолентого Сяну ще не перебрели <g/> , а там же й Одра <g/> , і Ельба <g/> , і Райн <g/> , — а все-таки хорал із « <g/> Золотого гомону <g/> » в наших вухах <g/> , дарма що бубабівські огирі сексують з Адою Цитриною <g/> , і то при співпраці баварських уже трохи захеканих цапів <g/> . </p>
doc#11 <p> Тут мушу себе перервати й літературну аналізу трохи відсунути <g/> .
doc#12 : „Процвітала рожа супроти вікна <g/> , запашна та гожа“ ( <g/> Грабовський <g/> ) <g/> ; „Щука лежить на своїм місці <g/> , обернена мордою проти води <g/> , і не бачить нічого“ ( <g/> Франко <g/> ) <g/> ; „Низенька <g/> , чорнява <g/> , заквітчана польовими квітками <g/> , вона й трохи не схожа була на селянок“ ( <g/> П. Мирний <g/> ) <g/> . </p>
doc#15 На жаль він не обмежується на цьому глибоко правильному <g/> , хоч і трохи загальному <g/> , спостереженні ( <g/> яке <g/> , проте <g/> , ледве чи стосується повністю <g/> , як він думає <g/> , до називних відмінків заголовків <g/> , вивісок тощо <g/> , про що буде мова далі <g/> ] <g/> , а припускає далі - і то в досить категоричній формі <g/> , що тут " <g/> опущение глалола [ <g/> …
doc#15 <p> Не маючи наміру давати хоч трохи широкий ( <g/> не кажучи вже про повноту <g/> ) огляд розроблення даного питання в науковій літературі Західньої Европи <g/> , розгляну тут висвітлення його в деяких німецьких і польських працях <g/> , використовуючи їх тільки як приклади <g/> . </p>
doc#15 <p> Подібний погляд теж ані трохи не наближає нас до розуміння ви- окремлености і природи називних речень і становить інтерес лише при аналізі природи неповних речень <g/> . </p>
doc#15 <p> Коли говорять про називні речення <g/> , то в пам'яті заявляються у всякої хоч трохи начитаної в граматиці людини або авторські ремарки до п'єс <g/> , або ліричні поезії типу згаданого вже Шопот <g/> .
doc#15 ] суворо логічний зв'язок членів фрази <g/> , який з погляду інтелектуального може допомогти порозумінню <g/> , є перешкодою для мовної виразности <g/> , бо він заважає рухам почуття і волі <g/> " <g/> ; " <g/> Можна сказати <g/> , хай трохи парадоксально <g/> , що безладдя [ <g/> trouble <g/> ] <g/> , внесене в логічний порядок <g/> , спонукає розум відновити цей порядок <g/> ; дисльокація - збудник уваги <g/> , яку логічний порядок <g/> , навпаки <g/> , присипляє на подушці лінивства <g/> " <g/> .