This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 | І нападають вони звичайно в двох випадках <g/> : або тоді <g/> , коли замовчати ніяк не можна <g/> , або тоді <g/> , коли з усіх ворогів це <g/> , на їхню думку <g/> , саме той <g/> , який найлегше дає себе скомпромітувати <g/> . |
doc#81 | <p> Але люди завжди творять стиль <g/> , навіть тоді <g/> , коли зовсім про це не думають <g/> . |
doc#40 | Вона можлива тільки тоді <g/> , коли мова дійової особи має якінебудь індивідуальні властивості <g/> , які відрізняють її від літературної мови або бодай від мови автора <g/> . |
doc#40 | В інших словах можуть рівнобіжно вживатися закінчення -у і -г <g/> , але перше — тільки тоді <g/> , коли наголос перейде на закінчення <g/> , а друге — не під наголосом <g/> . |
doc#40 | <p> Наростки -ач ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -уч ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -ащ ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -ущ ( <g/> ий <g/> ) <g/> , завжди наголошені <g/> , мають у головному таке ж значення <g/> , як і розглянені перед цим <g/> , тільки забарвлені дещо інтимніше <g/> , подекуди навіть можуть мати нюанс прихованої симпатії ( <g/> тоді <g/> , коли основне значення прикметника має позитивне забарвлення <g/> ) <g/> , напр <g/> . |
doc#52 | <p> Воно <g/> , країна за порогами <g/> , буває двох типів і відкривається зорові тоді <g/> , коли перейдено наявні пороги <g/> , і тільки тоді <g/> . |
doc#28 | <p> Таку саму картину побачимо й тоді <g/> , коли приглянемося до стилістичної природи Филиповичевої творчости <g/> . |
doc#12 | : „Я бачив <g/> , як вітер березку зломив“ ( <g/> Олександрів <g/> ) <g/> ; зокрема й тоді <g/> , коли підрядне речення неповне <g/> , напр <g/> . |
doc#40 | <p> 3. Асиміляції за місцем вимови відбуваються звичайно тоді <g/> , коли середньо-піднебінний приголосний опиняється перед зубним або навпаки <g/> , а саме <g/> , опиняючися перед зубним ц' середньо-піднебінні звуки переходять відповідно <g/> : </p><p> ж — у з' <g/> , </p><p> ш — у с' <g/> , </p><p> а ч ( <g/> так само <g/> , які т <g/> ) зливається з наступним ц' у довге ц' <g/> , напр <g/> . |
doc#40 | Як ми можемо довідатися <g/> , кого розуміти під я <g/> , кого під ти <g/> , а кого під він <g/> , тільки тоді <g/> , коли станемо в становище мовця <g/> ; як не можна з того <g/> , в якому часі стоїть дієслово <g/> , довідатися <g/> , коли — якого року <g/> , дня і години — відбувалася дія <g/> , бо час у граматиці показує тільки відношення часу дії до часу розмови <g/> , — так і вид показує не безпосередньо властивості протікання дії в часі <g/> , а в перспективі їх сприйняття мовцем <g/> . </p> |
doc#40 | Але і тоді <g/> , коли там мало б бути не в або а <g/> , а відповідно у або і <g/> , то ці голосні нормально теж скорочуються і теж утворюють дифтонг з попереднім голосним <g/> , напр <g/> . |
doc#18 | Яке багатство ниток в утоці <g/> , і як продумано виводиться то та то інша нитка на поверхню саме тоді <g/> , коли треба <g/> ! |
doc#57 | А союзівська церква в суті речі кругла <g/> , коли розсунути її скляну стіну і стає півкруглою лише тоді <g/> , коли ця стіна зсувається відповідно до зменшеного в холодну пору складу молільників <g/> . |
doc#92 | Але не тоді <g/> , коли їх писано <g/> . |
doc#81 | Моїм приятелем Дорошенко не став ні тоді <g/> , ні згодом <g/> , бо наші темпераменти були надто відмінні <g/> , але з його спогадів я скористався пізніше <g/> , коли писав свою працю про вплив Галичини на новітню українську літературну мову <g/> , а його бібліографічні знання допомагали мені дуже часто й тоді і пізніше <g/> . |
doc#25 | Уже багато років пізніше <g/> , згадуючи про це <g/> , Михальчук писав <g/> : „Я і тепер <g/> , ще більше навіть <g/> , ніж тоді <g/> , переконаний <g/> , що в основі світогляду і психології росіян лежить нігілістичний мотив і що єдиний догмат <g/> , який в ґрунті зовсім щиро ( <g/> тайно чи явно <g/> ) визнає в своїй душі російський інтелґіент усякого напряму ( <g/> як Побідоносцевського так і Толстовського <g/> ) єсть нірвана <g/> ” ( <g/> 69 <g/> ) <g/> . </p> |
doc#81 | Але я думаю <g/> , що перше прочування цього становища прокинулося в мені вже тоді <g/> , після « <g/> Золотого черева <g/> » <g/> , і саме тому в мені <g/> , в моїй пам'яті лишилося так багато від мого враження і так мало від деталів здійснення вистави <g/> . </p> |
doc#81 | Але я досі пам'ятаю його обличчя тоді <g/> , точнісінько таке <g/> , як дивиться тепер на мене з його фота <g/> , єдиного <g/> , що збереглося <g/> : високе медерівське чоло <g/> , прямий медерівський ніс <g/> , великі медерівські вуха <g/> , тонкі губи <g/> , але не медерівські густі ( <g/> козацькі <g/> ! |
doc#40 | Наприклад <g/> , сполучники що <g/> , який <g/> , чий <g/> , хто <g/> , котрий <g/> , відповідники то <g/> , той постали з займенників <g/> ; сполучники де <g/> , коли <g/> , куди <g/> , звідки <g/> , наче ( <g/> із іначе — інакше <g/> ) <g/> , відповідники там <g/> , тоді <g/> , туди <g/> , звідти <g/> , так — з прислівників <g/> ; сполучники хай <g/> , мов <g/> , хоч <g/> , буцім — з дієслів <g/> ; сполучники аж <g/> , бо <g/> , ніби <g/> , аби — з часток <g/> ; часом на сполучник з відповідником перетворюються цілі вирази <g/> , напр <g/> . |
doc#81 | Я боявся тоді <g/> , що <g/> , власне <g/> , така увага до слова не дасть йому вийти в великомаштабну прозу <g/> , в роман <g/> . |